Овруцький кряж

О́ВРУЦЬКИЙ КРЯЖ — височин­не пасмо у Коростенському ра­йоні Житомирської області, на пів­ночі Житомирського Поліс­ся. Ін. назва — Словечан.-Овруц. кряж. За геоморфол. ра­йонува­н­ням — Словечан.-Овруц. структурно-денудац. сильнорозчленов. височина. Про­стягається майже на 60 км із Зх. на Сх. від с. Червонка до м. Овруч і його сх. околиць; шир. від 5 до 14–20 км. Середнє пере­вище­н­ня над поверх­нею Поліської низовини становить 50–80 м. Абсолютні вис. 300–310 м (у зх. частині), макс. — 321,4 м (на Пд. від с. Городець). На Пн. від кряжа — При­пʼятські болота, що про­стягаються на 30 км уздовж р. Словечна. Пд. схили кряжа круті, пн. — пологіші. Поверх­ня горбиста, роз­членована ярами зав­глибшки до 20–25 м. Гео­структурно кряж по­вʼязаний із горстом у пн.-зх. частині УЩ, який утворився на місці синкліналі, є типовою інверсій. структурою і має унікал. геол. будову. В основі О. к. — осадово-метраморф. товща, пред­ставлена пісковиками, рожевими і червоними кварцитами (т. зв. овруцькими) віком 1300–1500 млн р. та потуж. кількасот метрів, а також пірофіліт. сланцями. Вони від­слонюються на поверх­ні у пн. частині О. к. Є числен­ні інтрузії магмат. порід — гранітів та лабрадоритів. На кри­сталіч. основі кряжа залягають утворе­н­ня четвертин. віку — льодовик., водно-льодовик., алювіальні. На пд. схилах О. к. роз­винуті лесоподібні су­глинки потуж. 15–20 м, від­сутність яких поза межами кряжа створює на Пн. України своєрід. «лесовий острів». О. к. має останцеве, або денудац. походже­н­ня (П. Тутковський, Б. Личков, П. Цись, М. Дмитрієв). За ін. уявле­н­нями (В. Тимофєєв, І. Рослий, Ю. Кошик), це тектонічно зумовлена, структурно-денудац. форма рельєфу, ви­значал. факторами утворе­н­ня якої були висока міцність овруц. кварцитів та під­вищена активність тектон. рухів, зокрема і неотектонічних.

Гідрогр. мережа О. к. має у плані від­центровий тип. З нього у різних напрямках роз­тікаються р. Норинь, Жолонь, Словечна, Ясенець, Грезля та ін. Кряж є унікал. за характером рослин­ності й центром релікт. видів Поліс­ся. На його схилах ростуть широколистяні та хвойні ліси, поширені релікт. рослини: дуб скельний, сосна Фоміна, рододендрон жовтий (азалія понтійська) тощо. На тер. О. к. — знач­на кількість археол. памʼяток. На берегах Норині і Уборті зна­йдені стоянка часів пізнього палеоліту Желонь, мезоліт. мисливців на пів­нічного оленя, залишки неоліт. поселень та культури шнурової кераміки бронз. віку, кургани, давні городища й археол. памʼят­ки давньорус. часу. Видобуті на кряжі овруц. кварцити та пірофіліт. сланці використовували при зведен­ні Десятин. церкви, Софій. собору, Києво-Печер. лаври й Золотих воріт у Києві, різних споруд в Овручі, Пере­яславі, Вишгороді (обидва — Київ. обл.). Нині проводять роз­робки родовищ пірофіліт. сланців. У межах О. к. — ландшафт. заказник Плотниця, памʼят­ка природи Корніїв (обидва — заг.-держ. значе­н­ня), заказники місц. значе­н­ня: Словечан.-Овруц. кряж, Камʼяна гірка (обидва — лісові), Кримʼє, Плющ (обидва — ботан.). Є пер­спективи створе­н­ня нац. природ. парку «Словечан.-Овруц. кряж».