Овчаренко Ілля Пантелійович
ОВЧАРЕ́НКО Ілля Пантелійович (26. 09. 1926, с. Мусіївка, нині Старобіл. р-ну Луган. обл. — 25. 08. 1978, Ворошиловград, нині Луганськ) — скульптор. Батько О. Овчаренка. Заслужений художник України (1976). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1973). Член НСХУ (1962). Закін. Ворошиловгр. худож. училище (1949; викл. В. Агібалов, В. Федченко) та пед. інститут (1953). Від 1949 — викладач, 1952–78 — директор Ворошиловгр. дит. худож. школи. Водночас працював скульптором у Ворошиловгр. організації СХУ (1963–78). Основні галузі — монум. та станк. скульптури (портрет, темат. композиція). Ранній етап творчості О. позначений прагненням до монум. узагальнення та геометризації форми, динам. композиц. будовою, сповнений діяльною енергією та романт. емоціями. Зріла творча манера більш нюансована та психологічно наснажена, збагачена фактурно та пластично, не втратила експресії заг. рішення. Глибина та складність переживань людини, її інтелектуал. та морал. сила становлять ключ. тему творчості митця. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та зарубіж. виставок від 1950. Персон. — у Ворошиловграді (1976, ювіл.). Деякі роботи зберігаються в Луган. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- портрети — матері (1960), Т. Шевченка (1961, 1964), хірурга Ю. Єненка (1969), генерал-лейтенанта М. Григоренка (1975), екскаваторника А. Українця (1976); пам’ятники — М. Трублаїні в м. Ровеньки (1965, встановлено 1969), В. Сосюрі в м. Лисичанськ, козац. ватажку К. Булавіну в с. Булавинівка, нині Старобіл. р-ну (обидва — 1966), В. Гаршину в м. Старобільськ (1969; усі — Луган. обл.), Т. Шевченкові в с. Соколова Балка, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. (1967), В. Далю («Козак Луганський»; 1972), «Скорботна мати» (1974); монументи — «Трудівнику Луганщини» (1967; усі — Луганськ), «Україна — визволителям» у смт Мілове Старобіл. р-ну (усі — співавт.); станк. композиція «Пам’ять серця» (обидва — 1972).
Рекомендована література
- Тимофеева И. Живое сердце Тараса // Луган. правда. 1964, 23 сен.;
- Її ж. Испытание таланта // Ворошиловгр. правда. 1970, 24 мая;
- Білогуб І. У творчому зростанні // ОМ. 1976. № 64.