ОВЧАРЕ́НКО Ілля Пантелі­йович (26. 09. 1926, с. Мусіївка, нині Старобіл. р-ну Луган. обл. — 25. 08. 1978, Ворошилов­град, нині Луганськ) — скульптор. Батько О. Овчаренка. Заслужений художник України (1976). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1973). Член НСХУ (1962). Закін. Ворошиловгр. худож. училище (1949; викл. В. Агібалов, В. Федченко) та пед. ін­ститут (1953). Від 1949 — викладач, 1952–78 — директор Ворошиловгр. дит. худож. школи. Водночас працював скульптором у Ворошиловгр. організації СХУ (1963–78). Основні галузі — монум. та станк. скульптури (порт­рет, темат. композиція). Ран­ній етап творчості О. по­значений прагне­н­ням до монум. узагальне­н­ня та геометризації форми, динам. композиц. будовою, сповнений діяльною енергією та романт. емоціями. Зріла творча манера більш нюансована та психологічно наснажена, збагачена фактурно та пластично, не втратила екс­пресії заг. ріше­н­ня. Глибина та складність пере­живань людини, її інтелектуал. та морал. сила становлять ключ. тему творчості митця. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та зарубіж. ви­ставок від 1950. Персон. — у Ворошилов­граді (1976, ювіл.). Деякі роботи зберігаються в Луган. ХМ.