Овчинников Володимир Анатолійович
Визначення і загальна характеристика
ОВЧИ́ННИКОВ Володимир Анатолійович (08. 02. 1948, Харків) — графік. Член НСХУ (1990). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1976; викл. М. Гнойовий, В. Ненадо), де й працював від 1981: від 1996 — доцент Стажувався 1991 в Ленінгр. АМ (нині С.-Петербург) у проф. І. Веселкіна, 1992 — у Вищій школі дизайну в м. Галле (Німеччина). 1998–2004 — викладач історії іконопису в Харків. духов. семінарії. Працює в галузі монум. мистецтва, станк. та книжк. графіки, графіч. дизайну. Для його творчості характерне відтворення традицій академ. та реаліст. мистецтва, відчут. також вплив майстрів епохи Відродження та укр. художників 18–19 ст. Створював пейзажі, твори, навіяні мотивами вітчизн. середньовіч. історії та часів запоріз. козаків, казк. образами. Учасник регіон., всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1981; персон. — від 1986. Деякі роботи зберігаються в музей. та приват. колекціях України, РФ, країн Європи тощо.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Тепла зима» (1982; 1992), «Осінь» (1983; 1990), «Снігуронька» (1987), «У ярку» (1991), «Присмерки» (1993), «Лютий» (1995), «Сонячний день. Лютий» (1996), «Очікування» (2006), «Річка на луках» (2009), «Біля колодязя», «Переслідування» (обидва — 2011), «Влітку» (2017); графіка — «Портрет доньки» (1981), «Тихий вечір» (1989), «Автопортрет» (1990); іл. до казок: О. Пушкіна «Руслан і Людмила» — «Баян» (1977), «Іван-царевич і сірий вовк» — «У пошуках царівни» (1983), «По щучому велінню» — «Ємеля» (2002) та ін.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
