Огоньок

Визначення і загальна характеристика

«ОГОНЁ́К» — щотижневий російський су­спільно-політичний та літературно-художній ілюстрований журнал. Вид. започатковане 1879 Г. Гоппе (щотижн. журнал літ-ри, науки та мистецтва «О.» видавали у С.-Пе­тербурзі до 1883). Офіц. датою виходу першого номера вважають також 9(21) грудня 1899. До 1918 журнал друкували як щотижн. ілюстр. додаток до г. «Биржевые ведомости» С. Проп­пера. 1923 вид. було від­новлено у видавництві Мосполі­графу, що вважається третьою датою народже­н­ня. Часопис видавали також Акц. видавн. спілка «О.» (1925–31), Журнал.-газетне обʼ­єд­на­н­ня (1931–38), Вид-во «Правда» (1938–90), ЗАТ «Видавн. дім “О.”» (1990–2009), Видавн. дім «Ком­мерсантъ» (2009–20). Остан. друк. номер випустили у грудні 2020. За 1899–2020 ви­йшло 5724 номери журналу. Наклад у різні періоди становив від 42 тис. (1923) до 4600 тис. (1990). Рубрикація неодноразово змінювалася, напр., у 1940–50-х рр. були рубрики «Стат­ті та нариси», «Вірші та проза», «Репортажі», «Література та мистецтво», «З минулого», «Спорт», «Кросворди», «Чому так кажемо?». У пострад. період — «Тиждень», «Росія та світ», «Су­спільство», «Культура», «Після всього». Ред. колегію в різний час очолювали І. Ясинський (1899–1902), С. Проп­пер (1902–05), П. Мілюков та Й. Гес­сен (1905), В. Бонді (1906, 1912–18), П. Васильєв (1906–12), М. Кольцов (1923–38), І. Шамориков (1938–40), Євген Петров (див. Ільф І. і Петров Є., 1940–42), І. Єрмашев (в. о. гол. ред., 1942–43), М. Добринін (1944–45), О. Сурков (1945–53), А. Софронов (1953–86), В. Коротич (1986–91), Л. Гущин (1992–97), В. Чернов (1998–2003), В. Умнов (в. о. гол. ред., 2004–05), В. Лошак (2003–04, 2005–12), В. Вдовін (2004–05), С. Агафонов (від 2012). Біо­графія багатьох із них (І. Ясинський, Й. Гес­сен, М. Кольцов, Євген Петров, В. Коротич, В. Лошак), як і членів редколегії (напр., І. Стаднюк — за­ступник гол. ред. 1965–72), повʼязана з Україною.

Журнал подавав текст. інформацію, фоторепортажі, містив літ. твори, аналітику, новини. У 1950-х рр. зʼявилися публіцистика та художні твори зарубіж. авторів, що спричинило появу 1958 По­станови ЦК КПРС «Про сер­йозні недоліки у змісті журналу “Огонёк”», згідно з якою гол. зав­да­н­ням часопису було всебічне висвітле­н­ня життя СРСР і важливих між­нар. подій, усі матеріали мали бути політично гострими, актуальними, в яскравій формі від­ображати успіхи внутр. та зовн. політики компартії, пафос комуніст. будівництва, що знач. мірою виконувалося до серед. 1980-х рр. 1986 під керівництвом В. Коротича журнал став «рупором пере­будови». «О.» роз­кривав таємниці рад. держави, писав про злочини сталінізму, ре­пресії, десакралізував Жовтн. революцію 1917, стверджуючи сприйня­т­тя тих подій як більшов. пере­вороту, публікував викривал. матеріали роз­слідувань Т. Гдляна та М. Іванова, першим порушив тему Голодомору в Україні, його причин та наслідків тощо. У рубриці «Азбука гласності» друкували стат­ті, присвяч. гласності в умовах пере­будови, свободі слова тощо. Після 1991 викривал. пафос публікацій знизився. У рубриці «Сусіди» багато матеріалів про події в Україні, формува­н­ня укр. ідентичності, суперечки в укр. політикумі. У публікаціях 2014 та на­ступ. років було під­тримано анексію РФ Криму, утворе­н­ня т. зв. Донец. і Луган. нар. республік. Серед авторів журналу в різний час були О. Ку­прін, М. Зощенко, О. Твардовський, Ілля Ільф та Євген Петров, О. Тол­стой, В. Маяковський, І. Бабель, Є. Євтушенко, М. Жванецький, В. Солоухін, В. Єрофєєв, Д. Биков, С. Лукʼя­ненко, Д. Гуцко, В. Шкловський, Е. Радзінський, А. Колесников, Д. Вос­кобойников, Д. Губін, О. Сосновський, П. Шеремет. Друкували пере­клади російською мовою творів Лесі Українки, А. Малишка, В. Сосюри, С. Гудзенка, М. Рильського, М. Нагнибіди, С. Голованівського, Я. Хелемського, Л. Первомайського, П. Тичини, П. Воронька, Н. Рибака, Ю. Яновського, Ю. Смолича, О. Гончара, репортажі І. Неходи, дослідж. Л. Више­славського та ін. Фоторепортажі з України готували кореспонденти С. Фрідлянд, М. Козловський, К. Матвєєнко, В. Чу­принін, Б. Ігнатович, Я. Рюмкін та ін. 1925–91 виходила «Б-ка “Огонёк”» (намагалися від­новити 2008) — ви­да­н­ня худож. публіцист. творів рад. та зарубіж. авторів брошурами кишеньк. формату в мʼякій обкладинці. Укр. література була презентована пере­кладами російською мовою творів Т. Шевченка (1939), П. Тичини (1941), О. Довженка (1942, 1986), М. Нагнибіди (1966), Д. Цмокаленка (1969), Лесі Українки, М. Рильського, М. Сингаївського (усі — 1971), Остапа Вишні (1990) тощо та російськомов. творами багатьох письмен­ників, публіцистів, які народилися й виросли на укр. землях, — Іллі Ільфа (1961), М. Булгакова (1963), О. Ольшанського (1981), Я. Зіскінда (1983), Л. Вишеславського, І. Бабеля (обидва — 1989), В. Коротича (2008) та ін. Від 1946 друкували «Нар. бібліотеку “Огонька”» — зібр. творів видат. авторів, серед них — 3-томник Остапа Вишні (1967) та 4-томник Т. Шевченка (1977).

Літ.: Глотов В. «Огонёк»-Nostalgia: прои­гравшие победители. Москва, 1998; Каюк А. Становле­н­ня історичної правди про Голодомор 1932–1933 рр. на сторінках журналу «Огонёк» // Вісн. Черкас. університету. Сер. Істор. науки. 2017. № 1; Його ж. Облич­чя Голодомору 1932–1933 років: спогади очевидців у матеріалах журналу «Огонёк» // Теорія і практика сучас. науки: мат. Між­нар. наук.-практ. конф. (м. Дні­про, 24–25 лютого 2017 р.). Хн., 2017. Ч. 1.

І. Я. Павленко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю