Огоньок

«ОГОНЁ́К» — щотижневий російський суспільно-політичний та літературно-художній ілюстрований журнал. Вид. започатковане 1879 Г. Гоппе (щотижн. журнал літ-ри, науки та мистецтва «О.» видавали у С.-Петербурзі до 1883). Офіц. датою виходу першого номера вважають також 9(21) грудня 1899. До 1918 журнал друкували як щотижн. ілюстр. додаток до г. «Биржевые ведомости» С. Проппера. 1923 вид. було відновлено у видавництві Мосполіграфу, що вважається третьою датою народження. Часопис видавали також Акц. видавн. спілка «О.» (1925–31), Журнал.-газетне об’єднання (1931–38), Вид-во «Правда» (1938–90), ЗАТ «Видавн. дім “О.”» (1990–2009), Видавн. дім «Коммерсантъ» (2009–20). Остан. друк. номер випустили у грудні 2020. За 1899–2020 вийшло 5724 номери журналу. Наклад у різні періоди становив від 42 тис. (1923) до 4600 тис. (1990). Рубрикація неодноразово змінювалася, напр., у 1940–50-х рр. були рубрики «Статті та нариси», «Вірші та проза», «Репортажі», «Література та мистецтво», «З минулого», «Спорт», «Кросворди», «Чому так кажемо?». У пострад. період — «Тиждень», «Росія та світ», «Суспільство», «Культура», «Після всього». Ред. колегію в різний час очолювали І. Ясинський (1899–1902), С. Проппер (1902–05), П. Мілюков та Й. Гессен (1905), В. Бонді (1906, 1912–18), П. Васильєв (1906–12), М. Кольцов (1923–38), І. Шамориков (1938–40), Євген Петров (див. Ільф І. і Петров Є., 1940–42), І. Єрмашев (в. о. гол. ред., 1942–43), М. Добринін (1944–45), О. Сурков (1945–53), А. Софронов (1953–86), В. Коротич (1986–91), Л. Гущин (1992–97), В. Чернов (1998–2003), В. Умнов (в. о. гол. ред., 2004–05), В. Лошак (2003–04, 2005–12), В. Вдовін (2004–05), С. Агафонов (від 2012). Біографія багатьох із них (І. Ясинський, Й. Гессен, М. Кольцов, Євген Петров, В. Коротич, В. Лошак), як і членів редколегії (напр., І. Стаднюк — заступник гол. ред. 1965–72), пов’язана з Україною.

Журнал подавав текст. інформацію, фоторепортажі, містив літ. твори, аналітику, новини. У 1950-х рр. з’явилися публіцистика та художні твори зарубіж. авторів, що спричинило появу 1958 Постанови ЦК КПРС «Про серйозні недоліки у змісті журналу “Огонёк”», згідно з якою гол. завданням часопису було всебічне висвітлення життя СРСР і важливих міжнар. подій, усі матеріали мали бути політично гострими, актуальними, в яскравій формі відображати успіхи внутр. та зовн. політики компартії, пафос комуніст. будівництва, що знач. мірою виконувалося до серед. 1980-х рр. 1986 під керівництвом В. Коротича журнал став «рупором перебудови». «О.» розкривав таємниці рад. держави, писав про злочини сталінізму, репресії, десакралізував Жовтн. революцію 1917, стверджуючи сприйняття тих подій як більшов. перевороту, публікував викривал. матеріали розслідувань Т. Гдляна та М. Іванова, першим порушив тему Голодомору в Україні, його причин та наслідків тощо. У рубриці «Азбука гласності» друкували статті, присвяч. гласності в умовах перебудови, свободі слова тощо. Після 1991 викривал. пафос публікацій знизився. У рубриці «Сусіди» багато матеріалів про події в Україні, формування укр. ідентичності, суперечки в укр. політикумі. У публікаціях 2014 та наступ. років було підтримано анексію РФ Криму, утворення т. зв. Донец. і Луган. нар. республік. Серед авторів журналу в різний час були О. Купрін, М. Зощенко, О. Твардовський, Ілля Ільф та Євген Петров, О. Толстой, В. Маяковський, І. Бабель, Є. Євтушенко, М. Жванецький, В. Солоухін, В. Єрофєєв, Д. Биков, С. Лук’яненко, Д. Гуцко, В. Шкловський, Е. Радзінський, А. Колесников, Д. Воскобойников, Д. Губін, О. Сосновський, П. Шеремет. Друкували переклади російською мовою творів Лесі Українки, А. Малишка, В. Сосюри, С. Гудзенка, М. Рильського, М. Нагнибіди, С. Голованівського, Я. Хелемського, Л. Первомайського, П. Тичини, П. Воронька, Н. Рибака, Ю. Яновського, Ю. Смолича, О. Гончара, репортажі І. Неходи, дослідж. Л. Вишеславського та ін. Фоторепортажі з України готували кореспонденти С. Фрідлянд, М. Козловський, К. Матвєєнко, В. Чупринін, Б. Ігнатович, Я. Рюмкін та ін. 1925–91 виходила «Б-ка “Огонёк”» (намагалися відновити 2008) — видання худож. публіцист. творів рад. та зарубіж. авторів брошурами кишеньк. формату в м’якій обкладинці. Укр. література була презентована перекладами російською мовою творів Т. Шевченка (1939), П. Тичини (1941), О. Довженка (1942, 1986), М. Нагнибіди (1966), Д. Цмокаленка (1969), Лесі Українки, М. Рильського, М. Сингаївського (усі — 1971), Остапа Вишні (1990) тощо та російськомов. творами багатьох письменників, публіцистів, які народилися й виросли на укр. землях, — Іллі Ільфа (1961), М. Булгакова (1963), О. Ольшанського (1981), Я. Зіскінда (1983), Л. Вишеславського, І. Бабеля (обидва — 1989), В. Коротича (2008) та ін. Від 1946 друкували «Нар. бібліотеку “Огонька”» — зібр. творів видат. авторів, серед них — 3-томник Остапа Вишні (1967) та 4-томник Т. Шевченка (1977).

Розмір шрифту

Огоньок

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю