ОДЕ́СЬКA ДЕPЖÁВНA AКAДЕ́МІЯ ХО́ЛОДУ — заклад вищої освіти. Веде свою історію від заснованого 1921 Ін­ституту прикладної хімії, реорганізованого 1922 у Технікум загальної і прикладної хімії, 1929 — в Одеський хімічний ін­ститут. Від 1930 — Одеський харчовий ін­ститут, від 1931 — Всесоюзний механіко-технологічний ін­ститут консервної промисловості, від 1939 — Одеський технологічний ін­ститут консервної промисловості, від 1949 — технологічний ін­ститут харчової і холодильної промисловості, від 1969 — технологічний ін­ститут холодильної промисловості, від 1989 — ін­ститут низькотемпературної техніки і енергетики, від 1994 — державна академія холоду. 2012 при­єд­нана до Одеської академії харчових технологій (нині Одеський національний технологічний університет) як структурний під­роз­діл — На­вчально-науковий ін­ститут холоду, кріотехнологій та еко­енергетики імені В. Мартиновського. У 2000-х роках в Академії діяли факультети низькотемпературної техніки і технології; енергетики та екології; енергомашинобудува­н­ня; інформаційних технологій; тепло­енергетики; нафтогазової справи; компʼютерної інженерії. На­вчально-виховний процес забезпечували 11 кафедр, на яких працювали понад 300 осіб, серед них — 35 докторів, професорів, 150 кандидатів наук, доцентів. На­вчалися понад 5 тис. студентів. Серед ві­домих учених — Є. Авдєєв, В. Алексєєв, О. Большаков, О. Васильківський, А. Войтко, Д. Волков, З. Гел­лер, З. Горбіс, С. Горохов, В. Денисенко, М. Дікіс, О. Дорошенко, В. Жадан, В. Желєзний, В. Живиця, Я. Казавчинський, Г.-В. Календерʼян, П. Калуженов, П. Кесельман, Н. Князєва, І. Конопльов, С. Контуш, В. Лебедєв, О. Марх, Л. Мельцер, Г. Мещеряков, Б. Мінкус, Л. Петров, В. Роганков, Г. Смирнов, О. Фан-Юнг, Г. Філоненко, Б. Флауменбаум, В. Чайковський, В. Чепурненко, С. Чуклін, В. Швець. Ученими закладу роз­роблено наукові основи стратегії роз­витку системи зберіга­н­ня поточних резервних запасів продовольства України та оцінки харчової цін­ності продуктів під час їхнього зберіга­н­ня й транс­портува­н­ня; енергоощадні системи від­веде­н­ня тепла промислових установок (хімічної, металургійної, харчової промисловості); технології виробництва надчистих рідких газів; системи кондиціонува­н­ня повітря для орбітальних космічних станцій, під­водних човнів і спеціальної транс­порт­ної техніки; технології зрідже­н­ня природного газу; науково-технологічний су­провід модернізації промислових холодильників та виробництва побутових холодильників тощо. Серед інших наукових досліджень та роз­робок — створе­н­ня кріоген­них машин та установок, низькотемпературної медичної техніки, мікр­охолодильників; технології виробництва багатошарових композиційних матеріалів для сучасних теплотехнічних комплексів, високонадійних термо­електричних мікро­охолоджувачів для електрооптичних елементів телекомунікаційних систем; фізико-хімічні властивості нанофлюїдних роз­чинів — нові робочі тіла і теплоносії для енергоконверсійних систем; екологічний моніторинг прибережних вод Пів­нічно-Західної частини Чорного моря. Видавала журнали «Холодильна техніка і технології», «Технічні гази», «Над­звичайні ситуації і громадянський захист». Соціальна база: 5 на­вчальних корпусів, гуртожиток, спортивно-оздоровчий табір. Тривалий час заклад очолювали В. Мартиновський (1948–56, 1958–60, 1964–73), І. Чумак (1973–2001).