Одеська державна академія холоду
ОДЕ́СЬКA ДЕPЖÁВНA AКAДЕ́МІЯ ХО́ЛОДУ — заклад вищої освіти. Веде свою історію від засн. 1921 Інституту приклад. хімії, реорганіз. 1922 у Технікум заг. і приклад. хімії, 1929 — в Одес. хім. інститут. Від 1930 — Одес. харч. інститут, від 1931 — Всесоюз. мех.-технол. інститут консерв. промисловості, від 1939 — Одес. технол. інститут консерв. промисловості, від 1949 — технол. інститут харч. і холодил. промисловості, від 1969 — технол. інститут холодил. промисловості, від 1989 — інститут низькотемператур. техніки і енергетики, від 1994 — держ. академія холоду. 2012 приєднана до Одес. академії харч. технологій (нині Одеський національний технологічний університет) як структур. підрозділ — Навч.-наук. інститут холоду, кріотехнологій та екоенергетики ім. В. Мартиновського. У 2000-х рр. в Академії діяли факультети низькотемператур. техніки і технології; енергетики та екології; енергомашинобудування; інформ. технологій; теплоенергетики; нафтогаз. справи; комп’ютер. інженерії. Навч.-вихов. процес забезпечували 11 каф., на яких працювали понад 300 осіб, серед них — 35 д-рів, проф., 150 канд. н., доц. Навч. понад 5 тис. студентів. Серед відомих учених — Є. Авдєєв, В. Алексєєв, О. Большаков, О. Васильківський, А. Войтко, Д. Волков, З. Геллер, З. Горбіс, С. Горохов, В. Денисенко, М. Дікіс, О. Дорошенко, В. Жадан, В. Желєзний, В. Живиця, Я. Казавчинський, Г.-В. Календер’ян, П. Калуженов, П. Кесельман, Н. Князєва, І. Конопльов, С. Контуш, В. Лебедєв, О. Марх, Л. Мельцер, Г. Мещеряков, Б. Мінкус, Л. Петров, В. Роганков, Г. Смирнов, О. Фан-Юнг, Г. Філоненко, Б. Флауменбаум, В. Чайковський, В. Чепурненко, С. Чуклін, В. Швець. Ученими закладу розроблено наук. основи стратегії розвитку системи зберігання поточ. резерв. запасів продовольства України та оцінки харч. цінності продуктів під час їхнього зберігання й транспортування; енергоощадні системи відведення тепла пром. установок (хім., металург., харчової промисловості); технології виробництва надчистих рідких газів; системи кондиціонування повітря для орбітал. косміч. станцій, підвод. човнів і спец. транспорт. техніки; технології зрідження природ. газу; наук.-технол. супровід модернізації пром. холодильників та виробництва побут. холодильників тощо. Серед ін. наук. дослідж. та розробок — створення кріоген. машин та установок, низькотемператур. мед. техніки, мікрохолодильників; технології виробництва багатошар. композиц. матеріалів для сучас. теплотех. комплексів, високонадій. термоелектр. мікроохолоджувачів для електрооптич. елементів телекомунікац. систем; фіз.-хім. властивості нанофлюїд. розчинів — нові робочі тіла і теплоносії для енергоконверсій. систем; екол. моніторинг прибереж. вод Пн.-Зх. частини Чорного моря. Видавала ж. «Холодильна техніка і технології», «Технічні гази», «Надзвичайні ситуації і громадянський захист». Соц. база: 5 навч. корпусів, гуpтожиток, споpт.-оздоpов. тaбір. Тривалий час заклад очолювали В. Мартиновський (1948–56, 1958–60, 1964–73), І. Чумак (1973–2001).
Фотоілюстрації
Наукові центри 