Одрехівський Володимир Васильович
ОДРЕХІ́ВСЬКИЙ Володимир Васильович (14. 05. 1955, Львів) — скульптор, мистецтвознавець, педагог. Син М. Байко (див. Байко) та Василя Павловича, брат Романа, онук Павла, батько Василя Володимировича Одрехівських. Канд. мистецтвознавства (1985), професор (2004). Заслужений діяч мистецтв України (1999). Народний художник України (2009). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2017). Премія ім. І. Труша (2005). Член НСХУ (1984), голова секції скульптури Львів. обл. організації НСХУ (від 2004). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1977; викл. Д. Крвавич, Е. Мисько, І. Франк), аспірантуру Вищого худож.-пром. училища (Ленінград, нині С.-Петербург, 1983). У 1992 стажувався в Париз. АМ. Від 1978 працює у Львів. АМ: від 2003 — професор кафедри монум.-декор. скульптури, 2016–21 — ректор. Основні галузі — станк., монум., монум.-декор. скульптури, пластика малих форм. Як скульптор пройшов еволюцію поглядів на художню образність, збалансувавши пласт. форму зі субстанцією духовності та метафізики. У станк. композиціях переважають ліричні настрої. Через пластику людського тіла (від реаліст. деталізації до узагальнення об’єму) скульптор передає емоції, апелює до світу душев. переживань та почуттів. Учасник обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1975. Персон. — у Львові (1984, 1996, 2003, 2009–10, 2012), Парижі (1992, 1999, 2000, 2003–05), м. Вільє-сюр-Сен (1994, 1997, 1999, 2007), Труа (1995), Медан (1996, 2002), Ліон (1998), Ґап (1999), Ланьї-сюр-Марн (2001, 2003), Пюто, Віссу, Антоні (усі — 2002), Оржеваль, Страсбурґ (обидва — 2005; усі — Франція), Любек (Німеччина, 1997), а також Києві (1997, 2005). О. відзначено спец. призом за скульптуру на 25-му Салоні мистецтв (м. Шампань-сюр-Уаз, 1995), сріб. медаллю за скульптуру «Сирена» (1982) на 40-му Міжнар. салоні пласт. мистецтв (м. Безьє), 1-м призом за скульптуру на 47-му Салоні живопису і скульптури (м. Буржуа-Жалю; обидва — 1996), 1-ю премією на Міжнар. симпозіумі скульптури в камені (м. Монт-Дофен, 1997; усі — Франція), 1-ми преміями на Всеукр. конкурсах на кращі проекти пам’ятників Б.-І. Антоничу для Львова (2005) та о. О. Ковчу для м. Перемишляни Львів. обл. (2010). Садово-паркові композиції «Роздуми», «Чекання» (обидві — 1999), «Мрія» (2001), «Сім’я» (2007) встановлено у скверах м. Вільє-сюр-Сен та Ланьї-сюр-Марн. Роботи зберігаються в Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мистецтв та істор. музеї, Терноп. краєзн. музеї, худож. колекції Міністерства культури України (Київ), Посольствах України у Франції (Париж), Арґентині (Буенос-Айрес), меріях м. Вільє-сюр-Сен та Ланьї-сюр-Марн, галереях «Akhenaton», «Saint-Rémy» (обидві — м. Труа).
Додаткові відомості
- Основні твори
- станкові портрети — М. Колесси (1978), М. Байко (1979), тріо сестер Байко (1981), журналіста Ж.-К. Даріго (1996); станкові композиції — «Чекання» (1982), «Катерина», «Втрачена пісня» (обидві — 1989), «Зустріч» (1991), «Мрія», «Діалог», «Вечір» (усі — 1992), «Молитва до сонця», «Сон», «Грація» (усі — 1993), «Обійми», «Ангел», «Кобзар», «Юна», «Роздуми», «Невідомість» (усі — 1994), «Мелодія», «Ранок», «Надія» (усі — 1995), «Світла надія», «Політ», «Зустріч сонця» (усі — 1997), «Архітектор» (1999), «Вічна молодість» (2003), «Король» (2006), «Пісні весни», «Прабатьки», «Обплетені вітрами» (усі — 2008), «Полудень» (2013), «Земля» (2015); пам’ятники — І. Франку в м. Стрий (1986, співавт.), Т. Шевченку в с. Завадів (1989), м. Перемишляни (1991), м. Новий Розділ (1997; усі — Львів. обл.), Севастополі (2003; обидва — співавт.), Афінах (2010, співавт.); мемор. дошки — Б.-І. Антоничу (с. Бортятин Львів. обл., 1989), В. Барвінському, С. Людкевичу (обидві — 1991), Б. Возницькому, В. Овсійчуку (обидві — 2017), І. Вакарчуку (2021; усі — Львів); монумент «Будителі» в м. Стрий (1995, співавт.); фонтан «Полудень» в Ялті (АР Крим, 2001); пам’ятник-композиція «Привітання життя» у Львові (2016).
Рекомендована література
- Молитва до сонця / Інтерв’ю з В. Одрехівським та І. Процівим // УкрС. 1998. № 1–3;
- Володимир Одрехівський. Скульптура. Л.; Париж, 1999;
- Яців Р. Батько і син. Володимир Одрехівський // ОМ. 2003. № 3;
- Володимир Одрехівський // Яців Р. Укр. мистецтво ХХ ст.: Ідеї, явища, персоналії: Зб. ст. Л., 2006;
- Яців Р. Виховник елітарної форми // ОМ. 2008. № 4;
- Голубець О. Пластична мелодія Володимира Одрехівського // Артанія. 2011. № 1;
- Яців Р. Володимир Одрехівський // ОМ. 2012. № 3–4;
- Володимир Одрехівський. Скульптура: [Альбом]. Л., 2018.
Фотоілюстрації
. bronza, kaminy.jpg "Монумент «Будителі» у м. Стрий Львів. обл. 1995 (співавт.). Бронза, камінь")
Інформація про статтю
Р. М. Яців- Авторські права:
- Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
- Дата останньої редакції статті:
- груд. 2022
- Том ЕСУ:
- 24
- Дата виходу друком тому:
- груд. 2022
- Тематичний розділ сайту:
- Людина
- Ключове слово:
- скульптор
- EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
- 75240
- Вплив статті на популяризацію знань:
-
- Бібліографічний опис:
-
Одрехівський Володимир Васильович / Р. М. Яців // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-75240.
Odrekhivskyi Volodymyr Vasylovych / R. M. Yatsiv // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-75240.
Людина 
