ОДРЕХІ́ВСЬКИЙ Володимир Васильович (14. 05. 1955, Львів) — скульптор, мистецтво­знавець, педагог. Син М. Байко (див. Байко) та Василя Па­вловича, брат Романа, онук Павла, батько Василя Володимировича Одрехівських. Канд. мистецтво­знавства (1985), професор (2004). Заслужений діяч мистецтв України (1999). Народний художник України (2009). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2017). Премія ім. І. Труша (2005). Член НСХУ (1984), голова секції скульп­тури Львів. обл. організації НСХУ (від 2004). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1977; викл. Д. Крвавич, Е. Мисько, І. Франк), аспірантуру Вищого худож.-пром. училища (Ленін­град, нині С.-Пе­тер­бург, 1983). У 1992 стажувався в Париз. АМ. Від 1978 працює у Львів. АМ: від 2003 — професор кафедри монум.-декор. скульптури, 2016–21 — ректор. Основні галузі — станк., монум., монум.-декор. скульп­тури, пластика малих форм. Як скульптор про­йшов еволюцію по­глядів на художню образність, збалансувавши пласт. форму зі суб­станцією духовності та метафізики. У станк. композиціях пере­важають ліричні на­строї. Через пластику людського тіла (від реаліст. деталізації до узагальне­н­ня обʼєму) скульптор пере­дає емоції, апелює до світу душев. пере­живань та почут­тів. Учасник обл., всеукр., всесоюз., між­нар. мистецьких ви­ставок від 1975. Персон. — у Львові (1984, 1996, 2003, 2009–10, 2012), Парижі (1992, 1999, 2000, 2003–05), м. Вільє-сюр-Сен (1994, 1997, 1999, 2007), Труа (1995), Медан (1996, 2002), Ліон (1998), Ґап (1999), Ланьї-сюр-Марн (2001, 2003), Пюто, Віссу, Антоні (усі — 2002), Оржеваль, Страсбурґ (обидва — 2005; усі — Франція), Любек (Німеч­чина, 1997), а також Києві (1997, 2005). О. від­значено спец. призом за скульптуру на 25-му Салоні мистецтв (м. Шампань-сюр-Уаз, 1995), сріб. меда­л­лю за скульптуру «Сирена» (1982) на 40-му Між­нар. салоні пласт. мистецтв (м. Безьє), 1-м призом за скульп­туру на 47-му Салоні живопису і скульптури (м. Буржуа-Жалю; обидва — 1996), 1-ю премією на Між­нар. симпозіумі скульптури в камені (м. Монт-Дофен, 1997; усі — Франція), 1-ми преміями на Всеукр. конкурсах на кращі проекти памʼятників Б.-І. Антоничу для Львова (2005) та о. О. Ковчу для м. Пере­мишляни Львів. обл. (2010). Садово-паркові композиції «Роз­думи», «Чека­н­ня» (обидві — 1999), «Мрія» (2001), «Сімʼя» (2007) встановлено у скверах м. Вільє-сюр-Сен та Ланьї-сюр-Марн. Роботи зберігаються в Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мистецтв та істор. музеї, Терноп. краєзн. музеї, худож. колекції Міністерства культури України (Київ), Посольствах України у Франції (Париж), Арґентині (Буенос-Айрес), меріях м. Вільє-сюр-Сен та Ланьї-сюр-Марн, галереях «Akhe­naton», «Saint-Rémy» (обидві — м. Труа).