Омельченко Григорій Микитович
ОМЕ́ЛЬЧЕНКО Григорій Микитович (22. 01. 1911, с. Лоцманська Кам’янка, нині у складі Дніпра — 28. 02. 2002, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — краєзнавець, громадський діяч. Обл. літ. премія ім. Д. Яворницького (1999). Від 1926 був плотарем, веслярем, пом. лоцмана на Дніпрі, познайомився з Д. Яворницьким. Від 1932 мав працювати лоцманом самостійно, але у тому році Дніпрові пороги затоплено у ході будівництва Дніпрогресу (О. вважають останнім дніпров. лоцманом). Відтоді навч. у Дніпроп. університеті, після ліквідації його геол.-геогр. відділу 1937 закін. однойм. факультет Харків. університету. Викладав у Мелітоп. с.-г. інституті (Запоріз. обл.), водночас активно провадив краєзн. роботу в місц. Палаці піонерів (гурток О. посів 3-є м. в УРСР). 1940 запрошений на посаду викл. географії у Запоріз. пед. інститут, але оскільки факультет не був відкритий, учителював у школі на о-ві Хортиця, де розгорнув значні краєзн. дослідження. 1941 мобілізов. до Червоної армії, відзнач. бойовими нагородами. Після демобілізації від 1946 — директор Брат. пед. училища (Микол. обл.). Написав листа до ЦК ВКП(б), у якому виклав конкретні факти смерті дітей від голоду та вимагав вжити відповід. заходів. 27 жовтня 1947 заарешт., у лютому 1948 за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до 10 р. ув’язнення. Покарання відбував у Хабаров. краї та на о-ві Сахалін (обидва — РФ). 1954 достроково звільнений зі зняттям судимості. Повернувся до Дніпропетровська, займався фіз. працею. 1961 домігся реабілітації, відтоді учителював. Від 1970 — на пенсії. Вів уроки краєзнавства у різних навч. закладах, читав окремі лекції студентам. Делегат установ. з’їзду (1989) й актив. чл. Товариства української мови (з його ініціативи школу № 107 та дитсадок № 270 у Лоцманській Кам’янці переведено на укр. мову навч. і виховання), у тому ж році у помешканні О. відбулися установчі збори Січеслав. крайового осередку НРУ. 1994 у місц. Будинку культури створив Музей історії лоцманів Дніпров. порогів. Автор кн. «Спогади лоцмана порогів Дніпрових» (1998; 2-е вид. — «Дніпрові лицарі», 2000; обидві — Дніпропетровськ); ст. «Побачення на порогах [з академіком Дм. Яворницьким]» // «Зоря», 1989, 7 січ., «Степи України» // «Січеславщина», вип. 4, Дн., 2002, «Весняний степ нашого краю» // там само; спогадів «Крізь сталінські табори смерті» // «Прапор юності», 1989, 10, 13, 15, 20, 22 черв. (перевид. — «Зона», 1998, № 13), [Спогади] // «Дзвін», 1993, № 7, 8, 9.
Рекомендована література
- Анатолійчук П. Слово про лицаря, загартованого в хвилях Дніпрових порогів // Борисфен. 1995. № 4;
- Чабан М. Останній лоцман Дніпра // Слово «Просвіти». 2002, 18 січ.;
- Його ж. Душа відлетіла за пороги: [Некролог] // Січеславщина. Вип. 4. Дн., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
