Омелянчук Василь Григорович
ОМЕЛЯНЧУ́К Василь Григорович (04. 04. 1940, с. Березівка Маньків. р-ну Київ. обл., нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 11. 01. 2010, Київ) — перекладач, критик. Член НСПУ (1998). Закін. філол. факультет Київ. університету (1964). Працював кор., ред., провід. спеціалістом у видавництві «Рад. письменник» (1965–96); від 1996 — літ. ред. г. «Урядовий кур’єр» (обидва — Київ). Переклав низку творів польс., рос. та кубин. письменників. У перекл. О. окремими вид. вийшли повісті «Година пік» Є. Ставінського (1970), «Оті з Десятої Тисячі» Є. Брошкевича (1974), кн. «Пісня Каракумів. Оповіді про Туркменію» Ю. Бєлова та Ч. Маталова (1976), зб. оповідань сучас. письменників Куби «Мене звати Коадовальдо Еррера» (1978), «Іду до джерела. Книга про невідомі досі факти з біографії Т. Шевченка» Л. Большакова (1979), індонезій. казка «Троє і один» (1980), повість про таємну гонку за володіння атом. зброєю «Гарячий попіл» В. Овчинникова (1985), пригодн. роман «Безумці» О. Насібова (1990), кн. «Як бути красивою» Є. Сокол та Н. Круглякової (1996; усі — Київ). Виступав у періодиці з рец. на сучасні твори й літ.-крит. статтями.
Рекомендована література
- Денисова Т. Зарубіжна проза у перекладах 1974 року: Літ.-крит. огляд. К., 1975;
- Василь Омелянчук: [Некролог] // ЛУ. 2010, 11 лют.
Завантажити статтю
Людина 
.jpg)
