Омелянчук Василь Григорович

ОМЕЛЯНЧУ́К Василь Григорович (04. 04. 1940, с. Березівка Маньків. р-ну Київ. обл., нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 11. 01. 2010, Київ) — пере­кладач, критик. Член НСПУ (1998). Закін. філол. факультет Київ. університету (1964). Працював кор., ред., провід. спеціалістом у видавництві «Рад. письмен­ник» (1965–96); від 1996 — літ. ред. г. «Урядовий курʼєр» (обидва — Київ). Пере­клав низку творів польс., рос. та кубин. письмен­ників. У перекл. О. окремими вид. ви­йшли повісті «Година пік» Є. Ставінського (1970), «Оті з Десятої Тисячі» Є. Брошкевича (1974), кн. «Пісня Каракумів. Оповіді про Турк­менію» Ю. Бєлова та Ч. Маталова (1976), зб. оповідань сучас. письмен­ників Куби «Мене звати Коадовальдо Ер­рера» (1978), «Іду до джерела. Книга про неві­домі досі факти з біо­графії Т. Шевченка» Л. Большакова (1979), індонезій. казка «Троє і один» (1980), повість про таємну гонку за володі­н­ня атом. зброєю «Гарячий попіл» В. Овчин­никова (1985), пригодн. роман «Без­умці» О. Насібова (1990), кн. «Як бути красивою» Є. Сокол та Н. Круглякової (1996; усі — Київ). Ви­ступав у періодиці з рец. на сучасні твори й літ.-крит. ста­т­тями.

Завантажити статтю