Онкогенетика

Визначення і загальна характеристика

ОНКОГЕНЕ́ТИКА (від грец. όγκος — пухлина і генетика) — напрям генетики, що ви­вчає причини виникне­н­ня і функціонува­н­ня пухлини. У наук. обіг термін «О.» ввів амер. хірург В.-Дж. Бердетт. У доповіді на конф. 1964 він показав звʼязок між курі­н­ням і раком та серц.-судин. захворюва­н­нями.

О. ви­вчає поширеність зло­якіс. пухлин, критерії оцінки генет. ризику для пацієнта, показа­н­ня до молекулярно-генет. дослідж., вплив різних генів, спів­від­ноше­н­ня генотип–фенотип при різних видах пухлин. Найбільшу увагу приділяють моніторингу та ризику виникне­н­ня раку для членів родини (особливо для тих, хто планує створити сімʼю), де обтяжений онкол. анамнез спо­стерігався серед най­ближчих родичів. О. — нова сучасна дисципліна, що швидко роз­вивається і залежить від рівня ви­вче­н­ня генів, повʼяза­них зі спадк. схильністю до поширених зло­якіс. пухлин. В іноз. літературі найчастіше використовують терміни «genetics of cancer» чи «can­cer genetics» («генетика раку»). Оскільки пухлини є мультифактор. захворюва­н­нями, то для їх роз­витку важливі як фактори довкі­л­ля (хім., фіз. і біол.), так і генет. фактори. Вважають, що перші домінують у 70 %, другі — у 15 %, а їх по­єд­на­н­ня — також у 15 % випадків. Генет. схильність до роз­витку зло­якіс. пухлин часто по­вʼязана з сімей. історією раку, однак це не завжди так. Прикладом є пробанди із онкол. патологією, в родині яких ніхто не мав зло­якіс. пухлин.

Серед онкол. захворювань дит. віку найчастіше діагностують лейкемію, нейробластоми, пухлини головного мозку та кісток. У дітей часто виявляють пухлини, що походять з ембріонал. камбіал. тканин у нерв. тканині, симпатич. гангліях, наднирниках (медулобластоми, ретинобластоми, ней­робластоми, нефробластоми). В цих пухлинах виявляють хромосомні мікроаберації. Встановлено, що ретинобластома виникає внаслідок мутації гена RB1 (делеція 13q14).

Онкогенет. син­дроми — моноген­ні чи хромосомні хвороби, при яких пухлина роз­вивається в результаті двох послідов. мутацій — термінальної та соматичної. Ризик роз­витку пухлин при онкогенет. син­дромах є у 100–1000 разів вищим, ніж у популяції. Їх діагностують у 7–10 % пацієнтів із пухлинами. Нині описано понад 300 онкогенет. син­дромів. Для них притаман­не по­єд­на­н­ня хромосом. не­стабільності, дефекту імун. системи й високої схильності до роз­витку раку. Зна­н­ня клініки та ро­зумі­н­ня механізму роз­витку зло­якіс. пухлин дає можливість ви­брати тактику веде­н­ня пробанда для попередже­н­ня виникне­н­ня пухлин. Найпоширенішими онкогенет. син­дромами у більшості країн світу є спадк. рак груд. залози та яєчників (BRCA1/2) і син­дром Лінча (гени сімейства MMR: MLH1, MSH2, MSH6, PMS2).

Найчастіше зло­якісні пухлини діагностують серед пацієнтів із групи спадк. захворювань, повʼя­за­них із не­стабільністю хромосом, до яких належать анемія Фанконі (мутації в гені FANC у локусах різних хромосом), син­дром атаксії–телеангіектазії, чи Луї-Баp (мутації в гені АТM — 11q22.3), син­дром Блума (мутації в гені RECQL3 — 15q26.1), син­дром Неймеґена (мутації в гені NBS1 — 8q21), син­дром Вернера (мутації в гені RECQL2 — 8p12), син­дром ICF, чи син­дром імунодефіциту, не­стабільності центромер. ділянки та аномалій облич­чя (характерні пере­будови по­близу центромер 1-ї та 9-ї хромосом).

До онкогенет. синдpомів також зараховують хpомосомні синд­pоми, повʼязані з кількіс. аномаліями: Теpнеpа (45,ХО), Клайн­фель­теpа (47,XXY), Дауна (47,ХХ чи 47,ХY); хpомосомні синдpоми, по­вʼязані з стpуктуp. аномаліями: Від­емана–Беквіта (мутації в генах CDKN1C та IGF2 — 11p15), Лан­ґеpа–Ґідіона, чи трихо-рино-фаланговий син­дром (мутації в генi TRPS1 — 8q23.3); факоматози (га­маpтози) — тубеpоз. склеpоз (мутації в генах TSC1 — 9q34 і TSC2 — 16p13.3), нейpофібpоматоз (мутації в генах NF1 — 17q11.2 або NF2 — 22q12), синдpом Штуpґе–Вебеpа (мутації в генi GNAQ — 9q21.2), Гіп­пеля–Ліндау (мутації в генi VHL — 3p25-26), Кліп­пеля–Тpеноне–Вебеpа (мутації в генi RASA1 — 5q14.3); спадк. захворюва­н­ня шкіри: пігментну ксеродерму (мутації в генi XPA — 9q22.33), бульоз. епідеpмоліз кистей і стоп (мутації в генi KRT14 — 17q21.2), вpодж. дискеpатоз, чи син­дром Цінс­сера–Енґмана–Коула (мутації в генi DKC1 — Xq28); спадково об­умовлені ураже­н­ня шлунк.-кишк. тракту: син­дром Пейтца–Єґерса (мутації в генi STK 11-19р13.3), син­дром Ґаpднеpа (мутації в генi АРС — 5q21-22), синдpом Туpкота (мутації в генi MLH1 — 3p22.2); спадк. уpаже­н­ня опоpно-рухового апаpату: хворобу Педжета (мутації в генi SQSTM1 — 5q35.3); спадк. захворюва­н­ня ен­докpин. системи: множин. ендо­кpин. аденоматоз, чи син­дром Вермера (мутації в генi MEN1 — 11q13.1); спадк. поруше­н­ня обміну: синдpом Жильбеpа (мутації в генi UGT1A1 — 2q37), фpук­тоземію (мутації в генi ALDOB — 9q31.1), тиpозинемію (мутації в генi FAH — 15q23-q25).

Однією з про­блем сучас. О. є поясне­н­ня ознак і станів, що мають різний не тільки тип успадкува­н­ня, а й прояв маніфестації. Багато пробандів звертаються до лікаря-генетика з метою обрахува­н­ня про­гнозу виникне­н­ня раку при обтяженому родин. анамнезі щодо онкол. патології. Ви­вчаючи спадк. форми раку, можна здійснювати профілакт. спо­стереже­н­ня, ранню діагностику та за­стосовувати адекватне сучасне лікува­н­ня, що продовжує не тільки вижива­н­ня, а й покращує якість життя пацієнтів. Проводячи молекулярно-генет. тестува­н­ня, потрібно враховувати вплив його результатів (позитив. і негатив.) на соц. та психол. стан пробанда.

Літ.: W. J. Burdette. Oncogenetics // Surgical Clinics of North America.1962. Vol. 42, Issue 2; Гречаніна О. Я., Моло­дан Л. В. Клініка, генетика, рання пост­натальна та пренатальна діагностика факоматозів // Business information. 1998. № 33; Бучинська Л. Г., Налєскіна Л. А., Поліщук Л. З. Про­блеми онкогенетики: наукові та прикладні аспекти // Онкологія. 2002. Т. 4, № 3; Лозинська М. Р., Лозинський Ю. С. Клінічні та генетичні аспекти діагностики син­дрому Лінча // Там само. 2012. Т. 14, № 1; Палійчук О. В. Частота та характеристика сімейного ракового син­дрому у хворих на рак яєчника // Здоровье женщины. 2016. № 1; F. Bunz. Principles of Cancer Genetics. 2nd ed. Dordrecht, 2016; I.-J. Kim. Cancer Genetics and Genomics for Personalized Medicine. 2017; N. H. Robin, M. B. Farmer. Pediatric Cancer Genetics. 2018; P. Gomes, G. Piet­rabissa, E. R. Silva et al. Family Adjustment to Hereditary Cancer Syndromes: A Sys­tematic Review // International J. of Environ­mental Research and Public Health. 2022. Vol. 19, Issue 3.

Н. І. Кіцера

Завантажити статтю