Онтологія права
Визначення і загальна характеристика
ОНТОЛО́ГІЯ ПРА́ВА — вчення про буття права у суспільстві, функціонування правових феноменів у безперервній динаміці змін, з яких складається правова реальність. У контексті О. п. пізнання сущого означає, що право (за твердженням І. Канта та неокантіанців) не може випливати з одних лише зовн. обставин об’єктив. характеру. Воно несе в собі також важливі риси людської суб’єктивності. Онтол. підвалинами правової реальності виступають: постійне взаємопроникнення буття і небуття, взаємодія формального і абстрактного, розуму та інстинктів, ін. протилеж. начал правового розвитку; функціонування права як відмін. від закону явища (на думку рим. правознавця Юлія Павла, «не з правила виводять право, а з існуючого права має бути створене правило»); наявність соц.-правових суперечностей, що виникають у процесі людської життєдіяльності. В О. п. правові явища (правова норма, правове відношення, правова свідомість та ін.) — це різні форми вияву одного й того ж принципу права; за В. Нерсесянцем — «рівноцінні модуси (способи втілення та існування) однієї сутності права». О. п. відображає функціонування і структуру соц.-правових процесів, конкрет. форми їхньої реалізації у різних комбінаціях людської діяльності. У сучас. розумінні О. п. вибудовується через узагальнення сусп. досвіду, усвідомлення людьми всієї багатоманітності повсякден. практики та її систематизації. О. п. формує сукуп. образ соц.-правового буття і в цій своїй функції здатна слугувати системою орієнтирів для здорового глузду, основою правового світогляду.
Рекомендована література
Завантажити статтю
