Онтологія права

ОНТОЛО́ГІЯ ПРА́ВА — вче­н­ня про буття права у су­спільстві, функціонува­н­ня правових феноменів у без­перервній динаміці змін, з яких складається правова реальність. У контекс­ті О. п. пі­зна­н­ня сущого означає, що право (за твердже­н­ням І. Канта та неокантіанців) не може випливати з одних лише зовн. об­ставин обʼєктив. характеру. Воно несе в собі також важливі риси людської субʼєктивності. Онтол. під­валинами правової реальності ви­ступають: по­стійне взаємо­проникне­н­ня буття і небу­т­тя, взаємодія формального і абстрактного, ро­зуму та інстинктів, ін. протилеж. начал правового роз­витку; функціонува­н­ня права як від­мін. від закону явища (на думку рим. право­знавця Юлія Павла, «не з правила виводять право, а з існуючого права має бути створене правило»); наявність соц.-пра­вових суперечностей, що виникають у процесі людської жит­тєдіяльності. В О. п. правові явища (правова норма, правове від­ноше­н­ня, правова сві­домість та ін.) — це різні форми вияву одного й того ж принципу права; за В. Нер­сесянцем — «рівноцін­ні модуси (способи втіле­н­ня та існува­н­ня) однієї сутності права». О. п. від­ображає функціонува­н­ня і структуру соц.-правових процесів, конкрет. форми їхньої реалізації у різних комбінаціях людської діяльності. У сучас. ро­зумін­ні О. п. вибудовується через узагальне­н­ня сусп. досвіду, усві­домле­н­ня людьми всієї багатоманітності повсякден. практики та її систематизації. О. п. формує сукуп. образ соц.-правового буття і в цій своїй функції здатна слугувати системою орієнтирів для здорового глузду, основою правового світо­гляду.

Завантажити статтю