Онуфрійчук Микола Антонович

ОНУФРІЙЧУ́К Микола Антонович (22. 12. 1937, с. Путновичі Холм. пов. Люблін. воєводства, Польща — 09. 01. 2023, Луцьк) — письмен­ник, пере­кладач, крає­знавець, громадсько-культурний діяч. Член НСПУ (2005). Орден «За заслуги» 3-го (2009) та 2-го (2015) ступ. 1944 разом із батьками депортов. в УРСР. Закін. Луцький пед. ін­ститут (1960), ВПШ у Києві (1972). Працював у комсомол. (1960–70) та парт. (1972–87) органах Волині, головою Волин. обл. від­діл. Укр. фонду культури (1987–99) та Волин. обл. ветеран. громад.-культур. товариства «Холмщина» (від 2000). Брав участь у заснуван­ні та організації роботи низки обл. т-в, зокрема крає­знавців, «Холмщина», «Просвіта», «Меморіал», «Холмщина молода», сприяв утворен­ню нац.-культур. обʼ­єд­нань, клубу укр. ре­емі­грантів «Есперанса» («Надія»). Дебютував 1957 байками «Хитрий Кіт» (10 квітня), «Легковажні Коти» (24 липня), «Ведмеже за­охоче­н­ня» (29 вересня) у ківерців. рай. г. «Ленінський шлях». Автор кн. «Холмському роду нема пере­воду: роз­повіді про депортованих українців із Холмщини, доля яких повʼязана з Волин­ню» (2005), «Літопис Волинського обласного ветеранського громадсько-культурного товариства “Холмщина”» (2005; 2010), «Нас поріднили Холмщина й Волинь: роз­повіді про депортованих українців з Холмщини, Під­ляш­шя, Надся­н­ня, їх нащадків, видатних предків нашого народу з цих земель» (2010; усі — Луцьк), а також числен. публіцист. та краєзн. статей, у яких торкається про­блем історії, культури, збереже­н­ня памʼя­ток, української мови, літ-ри, нац. традицій, присвяч. видат. особистостям, нар. майстрам, кіномитцям, долі укр. діаспори, її установам, етніч. українцям Холмщини, Під­ляш­шя. З докум. точністю та худож. наснагою письмен­ник від­творює гірку долю українців-холмщан і під­ляшан, які стали жертвами обох світ. воєн, депортацій, антиукр. терору та ре­пресій. Книжки для дітей прищеплюють любов до рідного слова, до природи, роз­вивають цікавість, кмітливість, на­вчають малих читачів чесності, працьовитості, чуйності, виховують доброту, повагу до старших, спів­чу­т­тя до знедолених, любов до тварин. У гуморист. творах — мʼякий, шляхетний, необразливий сміх, що допомагає долати недоліки. Байки ж виводять на чисту воду держиморд, куцозорих політиків, черствих чиновників, крадіїв, ледарів, дармоїдів, викривають їх без­культурʼя, самодурство, нечесність, що мали місце колись, не пере­велися й тепер. Пере­клав українською мовою книги білорус. письмен­ників А. Жука, П. Миська та В. Хомченка — кн. «День буде ясний. Світанки над полігоном» (1984), «Ерпіди на планеті» (1989), «Упі­знавши — затримати» (1990), брав участь у пере­кладі оповідань молодих рос. письмен­ників, уміщених у зб. «Первоцвіт» (кн. 1, 1982; усі — Київ). О. — герой фільму «Син Холмського роду», створ. 2007 Волин. обл. ТРК.

Завантажити статтю