Опісторхоз

ОПІСТОРХО́З — природно-осередковий гельмінтоз тварин і людини, що характеризується ураже­н­ням жовч­них шляхів і міхура, печінки та під­шлункової залози. О. спричиняють котячий і віверовий двовустеці (Opisthorchis felineus і O. viverrini), які належать до родини Opisthorc­hidae, класу Trematoda. Котячого двовустеця виявив 1884 італ. вет. лікар С. Ріволта, віверового — 1886 франц. паразитолог Ж. Пурʼє. О. в людини з ураже­н­ням печінки вперше описав 1891 рос. патолого­анатом К. Вино­градов. Найбільший у світі природ. осередок О. сформувався в Об-Іртиш. річк. басейні. В Україні осн. захворюваність припадає на осіб, що живуть вздовж річок бас. Дні­пра (зокрема Псла, Сули, Сейму, Ворскли), а також Дністра і Пд. Бугу. Статево­зрілі гельмінти паразитують у людей в жовч. протоках, жовч. міхурі та протоках під­шлунк. залози. Один зрілий гельмінт виділяє за добу бл. 1000 яєць, які з жовчю та панкреатич. соком заносяться в кишки й виділяються назовні. Після потрапля­н­ня у водо­йми їх заковтують прісноводні молюски. Цикл роз­витку паразита в молюску триває до 1 р., після чого він у формі церкарія виходить у воду і прикріплюється до шкіри прісновод. риб, проникає в їх під­шкірну клітковину і мʼязи, де пере­творюється на інвазив. метацеркарій. Кінц. хазяїном паразита стають люди, які споживають сиру чи недо­статньо термічно оброблену або просолену рибу з метацеркаріями, а також коти, ондатри, норки, водяні полівки. Частіше хворіють рибалки та чл. їхніх сімей. Особливо висока захворюваність людей на Сумщині. Інкубац. період триває 2–5 тижнів. Гострий період хвороби проявляється гарячкою, алергіч. висипом на шкірі, болями в су­глобах і мʼязах, збільше­н­ням кількості лейкоцитів, особливо еозинофілів, у крові, роз­мірів печінки і селезінки. При тяжкому пере­бігу можуть зʼявлятися жовтяниця, уртикар. висип, астматич. бронхіт. Гострий період О. триває 2–6 тижнів, після чого клін. прояви затихають, але без лікува­н­ня захворюва­н­ня пере­ходить у хронічну форму, що може тривати багато років. Більшість хворих турбує біль у правому під­ре­берʼї, що від­дає в ліве під­реберʼя, надчеревну ділянку та спину. Печінка збільшена, щільної консистенції. Жовч. міхур великий, напружений. Часто виявляється дискінезія жовчовивід. протоків. Може при­єд­натися гній. холангіт з гарячкою і жовтяницею, абсцесами печінки, що ускладнює про­гноз. За тривалого пере­бігу О. хворі худнуть, страждають на де­пресію, емоц. лабільність. Можуть виникнути цироз печінки, холангіокарцинома (зло­якісна пухлина, що роз­вивається з епітелію жовч. шляхів). Для діагностики О. використовують ві­домості про пере­бува­н­ня в ендем. місцевості, спожива­н­ня свіжомороженої, вʼяле­ної, сирої або недо­статньо термічно обробленої риби, інвазованої личинками паразита, а також характерні клін. прояви захворюва­н­ня та лабораторні дані. Специфічна діагностика ґрунтується на виявлен­ні цист у дуоденал. вмісті та випорожне­н­нях з викори­ста­н­ням методу флотації та осадже­н­ня через невелику кількість яєць глиста. За­стосува­н­ня імунофермент. методу для виявле­н­ня антитіл у сироватці крові хворого недо­статньо результативне через низьку чутливість і специфічність. У лікуван­ні високоефективним є празиквантель у добовій дозі 75 мг/кг протягом 1–3 днів залежно від тяжкості захворюва­н­ня. За клін. показа­н­нями при­значають дезінтоксикац. і проти­алергійні засоби. У пізні строки хроніч. О. ефективність медикаментоз. лікува­н­ня знижується, нерідко вдаються до оператив. втруча­н­ня. За особами, які пере­хворіли на О., спо­стерігають 1–3 р. з періодич. обстеже­н­ням. Важливе профілакт. значе­н­ня має виключе­н­ня з раціону сирої та напів­сирої риби, дотрима­н­ня правил її солі­н­ня, копче­н­ня, замороже­н­ня і терміч. обробки. У природ. осередках охороняють водо­йми від фекал. за­брудне­н­ня, знищують молюсків хім. засобами.

Завантажити статтю