Орач Олег

Визначення і загальна характеристика

ОРА́Ч Олег (справж. — Комар Олег Юхимович; 06. 02. 1940, с. Благовіщенка Куйбишев., нині Пологів. р-ну Запоріз. обл. — 12. 08. 2005, Київ) — письменник, перекладач. Чоловік Г. Калюжної. Член НСПУ (1967). Премії ім. Лесі Українки (1993), ім. В. Сосюри (2003). Закін. укр. відділ. істор.-філол. факультету Сталін. пед. інституту (нині Донецьк, 1962) та Вищі літ. курси в Москві (1971). Від 1962 — на журналіст. роботі, зокрема 1966–68 — перекладач у ред. г. «Радянська Донеччина», був дир. Респ. Будинку літераторів (1971–74), завідувач відділу мови й освіти товариства «Просвіта» (1995–96; обидва — Київ). Дебютував поет. зб. «Подорожник» (Д., 1965). Автор кн. для дітей та юнацтва: «Журавликова пісня» (1976), «Березневі світанки» (1981), «Хто де живе» (1982), «Дружна сімейка» (1984), «Довге літо» (1985), «Сірий котик Котовильцьо» (1992), «Жаб’ячі перегони» (2001), «Кукуріки кукурікали» (2006). Серед перекладів — кн. «Там, де біжить Сукпай» Дж. Кімонко (1981), «Морська зірка» В. Шульжика (1987), «Ставай на ноги, малючок» (1992). Упорядкував антологію білорус. дит. поезії «Лісова колиска» (1979), а також кн. поезій В. Стуса «Під тягарем хреста» (1991) та кн. спогадів, статей, листів, поезій «“Не відлюбив свою тривогу ранню...”. Василь Стус — поет і людина» (1993; усі — Київ). Один з ініціаторів перепоховання в Україні В. Стуса, з яким навч. в інституті й товаришував понад 30 р.

Завантажити статтю