Орел Лідія Григорівна
Визначення і загальна характеристика
ОРЕ́Л Лідія Григорівна (01. 04. 1937, с. Драбів Драбівського р-ну Полтавської обл., нині селище Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 03. 05. 2025, Київ) — етнограф, громадська діячка. Дружина Л. Ященка. Заслужений працівник культури України (1997). Лауреатка премії ім. П. Чубинського (1992). Закінчила Київський університет (1960). Відтоді працювала викладачем у школах і ВНЗах Києва; 1971–2012 — у Національному музеї народної архітектури та побуту України (Київ), де пройшла шлях від молодшого наукового співробітника до провідного наукового співробітника, авторка етнографічної експозиції «Полісся». Досліджувала історію ремесел, народних обрядів. На основі зібраних матеріалів видала навчально-методичний посібник «Українська родина: родинний і громадський побут» (2000), упорядкувала збірник історико-культурологічних нарисів «Шевченків край: присвячується світлій пам’яті Т. Г. Шевченка й І. М. Гончара» (2005; обидва — Київ). Вела радіопередачі «Україна очима етнографа», «Витоки», «Звичаї нашого народу», «Скарби музеїв України». Разом із чоловіком опублікувала спогади «Ми просто йшли…» (Ніжин, 2010).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Україна в обрядах на межі тисячоліть. К., 2001; Українські рушники: Істор.-культурол. дослідж. Л., 2003; Мальоване дерево: Наївний живопис українського села. К., 2003; Земля, обпалена Чорнобилем: Світлій пам’яті жертв аварії на ЧАЕС. К., 2009; Скарбниця народної культури України. К., 2009; Українське Полісся: Те, що не забувається. К., 2010; Що ми знаємо про Крим? К., Ніжин, 2011; Українська родина: Обряди і традиції. К., 2015.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
