Ященко Леопольд Іванович
Я́ЩЕНКО Леопольд Іванович (02. 06. 1928, Київ — 02. 04. 2016, там само) — фольклорист, музикознавець, композитор. Чоловік Л. Орел. Кандидат мистецтвознавства (1961). Член НСКУ (1965–71, від 1989). Державна премія України імені Т. Шевченка (1993). Премія імені П. Чубинського (1992). Закінчив Київську консерваторію (1954). Відтоді — в ІМФЕ АН УРСР (Київ): від 1962 — старший науковий співробітник відділу фольклористики. 1968 звільнений за підпис колективного листа до ЦК КПРС та радянського уряду з приводу закритих політичних судових процесів над прогресивною інтелігенцією. 1969 організував хор «Гомін». 1971 діяльність хору заборонено, а Я. виключено зі СКУ за націоналістичну діяльність. 1972–73 — завідувач дитячого сектору при Будинку композиторів (Київ), 1975–76 — керівник фольклорного ансамблю при Київському інституті народного господарства. 1984 відновив діяльність хору, якому 1989 повернули назву «Гомін». Автор пісень та хорів на власні тексти. Наукові дослідження: пісенний фольклор, фольклористи 20 ст., народна творчість, етнографія. 2022 у Києві на його честь перейменовано провулок В. Жуковського.
Додаткові відомості
- Основні праці
- П. Д. Демуцький. Нарис про життя і творчість. К., 1957; Українське народне багатоголосся. К., 1962; Григорій Гурійович Верьовка. Нарис про життя і творчість. К., 1968; Державна заслужена капела бандуристів Української РСР. К., 1970; Відроджуємо в собі себе // Україна. 1990. № 15.
Рекомендована література
- Ясиновський В. Дивак // Дніпро. 1991. № 6;
- Кагарлицький М. Храм народної пісні // Вітчизна. 1992. № 4;
- Гуць М. Лицар народної пісні // Народна творчість та етнографія. 1993. № 5–6;
- Гулій Ю. Гомін, «Гомін» та відгомін. К., 2003.
Завантажити статтю
Людина 
