Оріон Науково-дослідний інститут

«ОРІО́Н» Науково-дослідний ін­ститут Засн. 1961 у Києві як Ін­ститут радіотех. про­блем АН УРСР на базі Лаб. струмів високої частоти Ін­ституту електротехніки АН УРСР. Спочатку був під­порядк. Мін-ву електрон. промисловості СРСР, від 1992 — Мін-ву машинобудува­н­ня, військ.-пром. комплексу і конверсії України, від 1996 — Мін-ву пром. політики України. Від­повід­но до світ. тенденцій роз­витку електроніки надвисоких частот (НВЧ) в Ін­ституті практично одночасно роз­вивали 2 осн. наук.-тех. напрями — електровакуумна і напів­провід­ник. техніка та технології. Створе­н­ня електровакуум. НВЧ-приладів було продовже­н­ням академ. традицій і стало початком наук.-тех. та вироб. діяльності Ін­ституту. За 1-е десятиріч­чя в Ін­ституті створ. технол. базу із замк­неним циклом, що вміщує пов­ний комплекс заг. і спеціаліз. технол. процесів, необхідних для роз­робле­н­ня та виготовле­н­ня продукції. Серед засн. наук.-тех. школи з роз­витку електровакуум. НВЧ-приладів — І. Акаловський (1-й дир. — 1961–68), канд. тех. н. Г. Рапопорт та З. Тараненко. У 1970-і рр. в Ін­ституті створ. вироб.-технол. базу, що забезпечує роз­робле­н­ня й випуск напів­провід­ник. приладів та компонентів НВЧ на основі кремнію (Si) й арсеніду галію (GaAs), сформувалася наук.-тех. школа з ви­вче­н­ня і роз­роб­ле­н­ня напів­провід­ник. НВЧ-ком­понентів та при­строїв міліметр. діапазону довжин хвиль. «О.» — провід­на держ. установа зі створе­н­ня компонент. електрон. бази НВЧ, що забезпечує роз­робле­н­ня і виробництво сучас. та пер­спектив. зразків радіо­електрон. апаратури у діапазоні частот від 1 до 300 ГГц, зокрема, радіолокац. систем і комплексів, телекомунікац. обладна­н­ня та засобів звʼязку, апаратури для наук. досліджень. Вироб.-технол. база Ін­ституту до­зволяє виконувати роз­робле­н­ня і випуск широкої номенклатури електровакуум. приладів, твердотіл. приладів, компонентів і модулів, а також багатофункціонал. при­строїв на їхній основі. Комплекс діагност., вимірювал. та ви­пробувал. устаткува­н­ня забезпечує ефективне проведе­н­ня досліджень електровакуум. НВЧ-приладів та твердотіл. НВЧ-компонентів, модулів і при­строїв. Прилади, компоненти та при­строї сучас. НВЧ компонент. бази, що створюють фахівці Ін­ституту, за своїм наук.-тех. рівнем не по­ступаються світовим, а низка компонентів не мають аналогів. 2011 в Ін­ституті працювали 400 осіб, з них — 110 н. с., 1 д-р та 24 канд. н., нині — бл. 150 осіб. Осн. напрями наук.-тех. діяльності Ін­ституту: фундам. дослідж. фізики кванторозмір. структур (резонансно-тунел. діодів, нанотранзисторів); прикладні дослідж. технол. та електродинам. особливостей напів­провід­ник. матеріалів (Si, GaAs, InP, GaN); прикладні дослідж. та роз­робле­н­ня НВЧ-компонентів і багатофункціонал. при­строїв на їхній основі для потреб вітчизн. під­приємств у галузях літако- та суднобудува­н­ня, для систем звʼязку і пере­дава­н­ня даних, радіолокації, навігації; створе­н­ня приладів та обладна­н­ня для медицини, енергет. комплексу тощо. У 2000-і рр. роз­роблено та впроваджено у виробництво при­ймал.-пере­давал. при­строї для малогабарит. когерентно-доплерів. радіолокац. станцій (РЛС) діапазону міліметр. хвиль, при­знач. для ви­значе­н­ня рухомих обʼєктів (забезпечують автомат. їх виявле­н­ня цілодобово, в будь-яку пору року, за від­сутності оптич. видимості); прилади й при­строї на ос­нові Si та GaAs технологій для апаратури спец., по­двій. та комерц. при­значе­н­ня у діапазоні частот до 200 ГГц; вітчизн. металокерам. рентґенів. трубки нового поколі­н­ня з покращеними екс­плуатац. характеристиками для мед. та тех. діагност. апаратури. Нині «О.» роз­робляє й по­стачає широкий спектр НВЧ-приладів та при­строїв, що від­повід­ають найсучаснішим вимогам: електровакуумні прилади (ЛБВ, магнетрони, кліс­трони); твердотіл. прилади (синтезатори частот, генератори, під­силювачі, при­множувачі, змішувачі, атенюатори, модулятори, фазообертачі); напів­провід­ник. прилади (діоди Ганна, ЛПД, діоди Шот­тки, p-i-n-діоди). Продукцію екс­портує у Вірменію, Литву, США, Пд. Корею, Китай. Тех. ріше­н­ня, що за­стосовані у створ. фахівцями установи НВЧ-компонентах, захищені 411 автор. свідоцтвами СРСР і патентами України. За видатні досягне­н­ня у роз­роблен­ні й організації пром. виробництва електровакуум. та напів­провід­ник. приладів 21 вченого та інж.-тех. працівника Ін­ституту від­значено Державною премією України в галузі науки і техніки Серед ві­домих науковців — Є. Бєлявський, В. Буторін, Л. Гас­санов, Л. Касаткін, М. Можар (дир. у 2008–11), С. Ракітін, В. Чайка, Л. Юнісов. «О.» — спів­засн. наук.-тех. ж. «Техника и приборы СВЧ» (2007). Директор — Є. Волков (від 2021).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю