Орлов Володимир Іванович
ОРЛО́В Володимир Іванович (31. 10(13. 11). 1916, Полтава — 23. 11. 1974, Москва) — письменник, журналіст. Кандидат технічних наук (1945). Член СП СРСР. Закін. Моск. енергет. інститут (1938). Працював гол. ред. ж. «Техника — молодежи» (1945–48) та г. «Советская культура» (1956–61), завідувач відділу науки г. «Известия» (1949–55), у 1960-х рр. — наук. оглядач і чл. редколегії з науки г. «Правда». Ще в юнац. віці почав писати для дітей та молоді наук.-популярні статті, нариси й оповідання (ж. «Пионер», «Знание — сила», «Техника — молодежи» тощо). Перші книги О. адресовані дітям: захоплюв. розповіді про електр. око-прожектор, мінну зброю, мирний атом, тех. винаходи й наук. відкриття тощо. У його творах наука виступає як сусп. сила, що може бути використана, зокрема, й на шкоду людині. Кн. «Трактат о вдохновенье, рождающем великие изобретения» (1964; 1980) і «Сто вариаций на тему старой сказки» (1965) розвивають осн. тематику його творчості, відзначеною злободенністю змісту, публіцист. гостротою, точністю наук.-тех. інформації. Співавтор кн. «Лицом к лицу с Америкой: О поездке Н. С. Хрущева в США» (1960; Ленін. премія, 1960). За ред. О. вийшли «Рассказы из истории русской науки и техники» (1957; усі — Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Разящие лучи (рассказы о прожекторах). 1943; Подземная гроза. 1944; Рассказы о неуловимом. 1946; Секрет изобретателя. 1946; О смелой мысли. 1951; 1953; Богатырский атом. 1962; Путешествия в мире техники. Судьба драгоценностей царской короны. 1968; Люди как боги. 1969; О многом диковинном (образы автоматизации). 1971; Стальная вселенная. 1972; Столица открытий. 1975 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Шагинян М. Новые книги о науке // Лит. газ. 1951, 20 фев.;
- Иноземцев И. Владимир Орлов // В мире книг. 1966. № 8;
- Ротач П. П., Ротач О. П. Полтавщина літературна: Енциклопед. біобібліогр. слов. Кн. 2. П., 2020.
Завантажити статтю
Людина 
