Орнітоз
ОРНІТО́З (від грец. όρνις — птах) — гостра хламідійна інфекція з групи зоонозів, що характеризується ураженням легень, нервової системи, збільшенням печінки і селезінки та інтоксикацією організму. Збудник (Сhlamydia psittaci) складається з елементар. і ретикуляр. тілець, адаптованих до існування як у середині клітин птахів та людини, так і поза ними; утворює екзо- та ендотоксини. 1880 швейцар. лікар Я. Ріттер, спостерігаючи два родинні спалахи захворювання, установив зв’язок незвич. пневмонії людей із зараженням їх від домаш. папуг і зябликів. Подібні групові спалахи інфекції в наступні роки дали підставу спочатку назвати нову хворобу пситакозом (від грец. yittako/v — папуга). Однак лише у 1930-х рр. вдалося виділити та ідентифікувати збудника. У природ. умовах його джерелом є бл. 170 видів диких і домаш. птахів — найчастіше папуги, канарки, голуби, качки, індики. У хворої птиці спостерігають сонливість, відмову від корму, кон’юнктивіт, виділення з носа, задишку з хрипами, пронос, паралічі; переважно гине молодняк. Птахи виділяють збудника з фекаліями і носовим слизом. Людям інфекція передається переважно аероген. шляхом, сприйнятливість висока. Частіше хворіють працівники птахофабрик, мисливці та любителі птахів. Реєструють профес. епідемічні спалахи, рідше — спорадичні захворювання. У природ. умовах неблагополучними щодо О. вважають місця скупчення, гніздування диких птахів, відповідні заповідні тер., заплави річок, острови, лимани. У людей, які перехворіли на О., залишається нестійкий імунітет. Інкубац. період триває 7–14 діб. Захворювання починається гостро, з ознобу, болів у голові, м’язах і попереку, гарячки. На 2–3 день з’являються сухий кашель, біль у грудях, обмежені хрипи в нижній частині однієї з легень, ін. ознаки пневмонії (загалом невиразні), збільшуються печінка і селезінка, зрідка приєднуються явища менінгоенцефаліту. Повне одужання настає через 10–15 днів. О. може перебігати без пневмонії, як гостре респіраторне захворювання. Можливі затяж. перебіг, рецидиви з переходом у хронічну форму. Специф. діагностика ґрунтується на виділенні хламідій з крові, носоглотки, харкотиння хворих, на культурах клітин і тканин (використовують рідко), виявленні ДНК збудника за допомогою полімераз. ланцюг. реакції, імунофлюоресцент. методу; застосовують реакцію зв’язування комплементу в парних сироватках крові, імунофермент. аналіз. Запропоновано шкірно-алергічну пробу з орнітоз. антигеном, що позитивна майже у всіх хворих із 2–3 дня захворювання. Для лікування застосовують азитроміцин протягом 7–10 діб або доксициклін 2–3 тижні, у тяжких випадках — парентерально фторхінолони. Специф. профілактика не розроблена. Основним у попередженні розповсюдження О. серед насел. є ліквідація його у свій. птахів, регулювання чисельності голубів і обмеження контакту з ними. У разі виявлення захворювань птиці на госп-во накладають карантин, здійснюють дезінфекцію приміщень, хворих птахів знищують, дуже цінних особин оздоровлюють антибіотиками. Працівників необхідно забезпечити захис. одягом, при загрозі аероген. зараження проводять екстрену профілактику доксицикліном протягом 10 днів. Після шпиталізації хворого роблять заключну дезінфекцію. Важливо дотримуватися вет.-сан. правил при ввезенні птахів з ін. країн, догляді за ними в господарствах, зоопарках.
Рекомендована література
- Андрейчин М. А., Васильєва Н. А., Івахів О. Л. та ін. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині. Т., 2007;
- Корнієнко Л. Є., Наливайко Л. І., Недосєков В. В. та ін. Інфекційні хвороби птиці. Хн., 2012;
- Кундієв Ю. І., Андрейчин М. А., Нагорна А. М., Варивончик Д. В. Професійні інфекційні хвороби. К., 2014;
- Інфекційні хвороби: енциклоп. довід. К., 2018;
- Широбоков В. П., Климнюк С. І., Понятовський В. А. та ін. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: Підруч. В., 2021.
Завантажити статтю
