ОРКАСЕ́ВИЧ Теобальд (1878, Львів — 15. 05. 1933, там само) — скульптор. Навч. у Львів. худож.-пром. школі (1893–95). Від­тоді працював пом. у майстерні Л. Марконі. 1901–03 разом з М. Паращуком асистував А. Попелю на завершал. стадії створе­н­ня памʼятника А. Міцкевичу у Львові. Від 1905 мав власну майстерню. Був одним з провід. львів. скульпторів-монументалістів 1-ї третини 20 ст., спів­працював з арх. А. Захаревичем, І. Левинсь­ким та ін. 1902–03 виконав орнамент. ліпнину у вестибюлі й ін. залах нового гол. залізнич. вокзалу, 1904–06 — фігурат. і орнамент. декор житл. будинків у стилі сецесія на вул. Ю. Захаревича (нині Архітекторська), № 3–5–7, Яблоновських (нині Ш. Ру­ставелі), № 18–20–22, Романовича (нині Саксаганського), № 1, Лонцького (нині Брюл­лова), № 4 (зокрема маскарон на ат­тику, ві­домий у львів. фольклорі), Асника (нині Академіка Богомольця), № 4–6, Домагаличів (нині Академіка Па­влова), № 1–4, Хмельовського (нині Глібова), № 2, Ходкевича (нині І. Богуна), № 5–7, а також барельєф із фігурою Богоматері (1905) на ат­тику модернізовано-роман. камʼяниці Я. Бромільського на вул. Потоцького (нині Генерала Чу­принки), № 48. Ві­домий твір 1909–10 — камʼяна статуя роз­­пʼя­того Христа на фасаді греко-катол. Преображен. церкви в м. Яро­слав (нині Польща), що від­повід­ає модернізовано-неовізантій. стилю архітектури (арх. З. Добжанський). У скульптур. оздоблен­ні фасадів деяких житл. камʼяниць використовував сюжети з польс. історії, напр., про Листопад. пов­ста­н­ня 1830–31 (алегор. по­стать Польщі, прикутої ланцюгами до скелі, консолі у формі люд. пів­фігур) на будинку на вул. На Байках (нині Київська), № 27 (арх. С. Борковський, 1910), пов­ста­н­ня 1794 під проводом Т. Костюшка (фігурні барельєфні композиції «Кува­н­ня кіс», «Костюшко у битві», камʼяні атланти) на фасаді будинку Ш. Малохлєба на вул. Кубасевича (нині А. Горської), № 5 (арх. А. Остен, 1913; у будів. закладі власника цього будинку О. працював і мешкав 1913–27). На фасаді камʼяниці на вул. Жовківська (нині Б. Хмельницького), № 23 (арх. А. Остен, 1912) збереглися 3 барельєфи з алегор. фігурами, створені в ім­пресіоніст., майже маляр. манері. 1913 оздобив вигадливий аттик пізньосецесій. прибутк. камʼяниці на вул. Геть­мана Тарновського (нині Генерала Тарнавського), № 54 складною скульптур. композицією у формі триптиха «Бій гладіаторів» (або «Двобій Ахіл­ла і Гектора», арх. Я. Новорита). Низку скульп­тур створив на львів. кладовищах. На Янів. цвинтарі 1905–06 митець оздобив фігурою Богоматері склеп ордену босих кармеліток, 1914 встановив на гробниці родин Дзенцеловських і Оркасевичів (тут поховані дружина і діти митця) виконану під впливом символізму камʼяну горельєфну композицію «Шлях у вічність» із зображе­н­ням 7-ми фігур, перед якими ангел від­чиняє браму смерті. На Личаків. цвинтарі стоїть памʼятник на могилі родини Терлецьких (бл. 1910–14), що вирізняється екс­прес. вертикалізмом і стилізацією геом. форм: на видовжений хрест спирається ангел у задумі зі спрощеними, схематично за­значеними великими крилами; на пʼєде­­сталі над­гробка на могилі В.-Л. Ґжендзельського вирізьбл. орнамент. фриз (1925–26; один з остан. його творів). Під час 1-ї світової вій­ни митець виконав декілька невеликих станк. рельєфів — плакет, що від­ливали в металі й тиражували. Серед них — «Від­воюва­н­ня Львова» (1915, бронза), порт­рети Т. Рутовського (1916, гіпс; Львів. істор. музей) та імператора Карла І (1917, гіпс і бронза).