Орленко Леонід Михайлович
ОРЛЕ́НКО Леонід Михайлович (02. 05. 1925, с. Тарасівка, нині Пологів. р-ну Запоріз. обл. — 20. 09. 1994, Запоріжжя) — художник-монументаліст. Заслужений художник УРСР (1975). Член СХУ (1964). Закін. Вище худож.-пром. училище в Ленінграді (нині С.-Петербург, 1958; викл. Г. Рубльов, О. Соколов, А. Казанцев, С. Петров). Відтоді працював на Запоріз. худож.-вироб. комбінаті. Співавтор монум. творів у громад. та пром. будівлях Запоріжжя: фресок у вестибюлі Палацу піонерів (з Г. Соколенком), вітражів у Будинку одружень (з О. Вороною), оздоблення інтерʼєру ресторану «Інтурист» та палацу культури «Орбіта» (з І. Василенком), кераміч. оздоблення фойє заводу «Перетворювач» (з А. Скрипкою) та ін. Його роботам, що органічно поєднані з архіт. середовищем, притаманні схильність до героїзації образів, узагальненість форм, чеканність пласт. ритмів та виваженість композицій. Осн. техніки — рельєф, мозаїка, фреска, вітраж. Створював також темат. картини, пейзажі, натюрморти, багато з яких вирізняються монум. потрактуванням образів. Учасник обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1964. Персон. — у Запоріжжі (1977). Брав участь у Міжнар. худож. виставці 6-го Всесвіт. фестивалю молоді та студентів у Москві (1957; мозаїка «Єгиптянка»). Окремі роботи зберігаються в Запоріз. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- мозаїки — «Мені не жаль моєї долі молодої» (1964), «Наші квіти» (1965); живопис — «Осінній натюрморт» (1966), «В долині» (1968), «Фронтові замальовки» (1973); рельєфи — «Вітчизна в небезпеці» (1969), «Металурги Запоріжжя» (1972), «Клятва народу» (1975), «Сім’я сталевара» (1979); монум. композиція «Запорозькі козаки» у Києві (1980-і рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
