Омськ

Визначення і загальна характеристика

ОМСЬК — місто, адміністративний центр Омської області РФ. Знаходиться у пд. частині Зх.-Сибір. рівнини у місці впаді­н­ня р. Омь у р. Іртиш. Один із найбільших пром. центрів (осн. галузі — нафтопереробка, хім. пром-сть, машинобудува­н­ня) і великий транс­порт. вузол РФ. Насел. 1,1 млн осіб (2021), серед них росіяни становлять 88,8 %, казахи — 3,4 %, українці — 2 %, татари — 1,9 %, німці — 1,3 %. Площа 577,9 км². Засн. 1716 як Омська фортеця, що стала головною на Іртис. укріпленій лінії. Від 1760-х рр. — адм. центр усіх Сибір. прикордон. ліній. 1770 до Омської фортеці етаповано 138 укр. козаків, засланих за участь у Коліївщині. Від 1782 — місто, окруж. центр Тобол. намісництва (до 1797) і Тобол. губ. (1804–22, 1839–68), адм. центр Омської (1822–39) та Акмолін. (1868–1918) обл., Сибір. козац. війська (1808–1917), Зх.-Сибір. (1824–82) і Степ. (1882–1917) генерал-губернаторств. Масове пере­селе­н­ня без­земел. укр. селян до Сибіру, що роз­почалося у 1870–80-х рр., значно при­скорилося із будівництвом Транс­сибір. залізниці та за­провадже­н­ням на поч. 20 ст. Столипінської аграрної реформи. З часом тер. компакт. поселе­н­ня українців отримала назву Сірий Клин, а О. став його неформал. столицею. Після Лютн. революції 1917 у місті організовано Укр. вільну громаду та філії створ. у Києві допомогових установ, що опікувалися українцями, примусово вивезеними з Галичини й Буковини до Сибіру під час 1-ї світової вій­ни, та укр. військовополоненими — вояками австро-угор. армії, яких утримували тут. Виходила г. «Українсь­кий голос», на­прикінці 1917 сформовано укр. військ. частину — курінь ім. геть­мана П. Сагайдачного (брав участь у боях із більшовиками, на­прикінці 1919 після знач. втрат припинив існува­н­ня). 30 липня — 6 серпня 1917 в О. проведено 1-й Укр. зʼїзд Сибіру. Його делегати обрали Гол. укр. раду Сибіру (голова — Г. Концевич, заст. — М. Новосельський) і надіслали свого пред­ставника до УЦР у Києві. 8 червня 1918 тимчас. в. о. консула Української Держави в О. при­значено провід. місц. укр. діяча Д. Адамовича. На 2-му Укр. зʼ­їзді Сибіру (11–13 серпня 1918) ухвалено ріше­н­ня вимагати від Сибір. обл. думи проголоше­н­ня само­стійності Сибіру, реалізації принципу самоврядува­н­ня для окремих національностей, створе­н­ня Сибір. армії. Від 1918 О. був столицею білогвард. уряду адмірала О. Колчака, 1919 у місто вступила Червона армія. Більшовики за допомогою зброй. сили придушили автономіст. прагне­н­ня народів Сибіру і на­прикінці 1920 встановили у краї свою владу. Від 1925 — окруж., від 1930 — рай. центр Зх.-Сибір. краю, від 1934 — обл. центр. За пере­писом 1926, в О. проживало 6700 українців (3,7 % мешканців). У пд.-зх. частині сучас. тер. області вони становили бл. 40 % мешканців, у де­яких р-нах — понад 50 %, зокрема у Павло­град. — 81 %, Полтав. — 73 %, Одес. — 63 %, Таврій. — 58 %. У 1950-х рр. у процесі освоє­н­ня цілин. земель чисельність українців у О. зросла і 1959 склала 31 000 осіб (5,5 % усього насел.). На поч. 1990-х рр. створ. «Сірий Клин» Український культурний центр, що 2020 був ліквідований Омським обл. судом за адм. позовом обл. упр. мін-ва юстиції РФ. Діяли також місц. громад. організації: «Національно-культурна автономія українців міста Омська», «Національно-культурна автономія українців Одеського ра­йону Омської області», «Національно-культурна автономія українців Полтавського ра­йону Омської області». Тиск рос. влади проти укр. громад. організацій О. зро­стає. Так, 2017 місц. священика УГКЦ о. Д. Козака депортовано з РФ за сфабриков. звинуваче­н­ням у порушен­ні міграц. законодавства. Серед ві­домих уродженців і мешканців О. — фізик П. Талько-Гринцевич, фізіолог О. Кулябко, художники М. Врубель і Ю. Гурʼєва, композитор В. Шебалін, спів­ачка Л. Довгань, актори В. Дворжецький і Л. Поліщук, кіно­оператор В. Панков, Герої Рад. Союзу В. Анісов і Д. Карбишев.

Літ.: Олесіюк Т. Сіра Україна. Українська дочерня осельча держава в Середній Азії. Женева, 1947; Сергійчук В. Сибір. Сірий Клин // Самост. Україна. 1991. № 4; Ковальчук О. Пере­селе­н­ня селян українських губерній Російської імперії на Схід (друга половина ХIХ ст. — початок ХХ ст.) // Укр. діаспора. Ч. 1. К.; Чикаго, 1992; Энциклопедия города Омска: В 3 т. Омск, 2009–11.

А. М. Авраменко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю