Гуменне

ГУМЕ́ННЕ (Humenné) — місто, адміністративний центр Гуменського округу, Словач­чина. Знаходиться на кордоні Низьких Бе­скидів і Гуменських Верхів, під пд. ви­ступом Ондавської верховини в долині р. Лаборець, на висоті 156 м над р. м. Насел. 35 157 осіб (2001), з них 2444 особи ви­значили себе русинами чи українцями. Територія Г. була заселена вже в неоліті. Археол. роз­копки виявили тут словʼян. поселе­н­ня від 7–8 ст. Перша писемна згадка про Г. від 1317 як маєток князя Філіпа Друґета. 1332 датована згадка про катол. храм Петра і Павла. 1612 до панства Г. належало 126 сіл, пере­важно русинських (українських), заснованих на т. зв. волоському праві. 1605 власником Г. став Юрій ІІІ Друґет, який 1614 заснував тут єзуїт. школу-колегію (від 1646 — в Ужгороді). На той час у Г. була резиденція православ. архімандрита-єпис­копа (пере­несена із с. Красний Брід, нині округ Меджилаборці). 1644 Г. зайняли війська Юрія Ракоці, який 1656 вступив у союз з Б. Хмельницьким і разом з ним напав на Річ Посполиту. Від 1684 власником панства Г. був феодал. рід Чакі. У 18 ст. Г. стало торг. і ремісничим центром. У 19 ст. панство Г. стало власністю роду Андрашів, їх стара­н­нями 1871 у Г. побудовано залізницю, а 1907 — електро­станцію. 1930 у Г. пере­селилося бл. 300 жителів з укр. села Валашківці, ліквідованого у звʼязку з побудовою військ. полігона. У 80-х рр. в Г. пере­селилася значна кількість жителів сімох укр. сіл з території верх­ньої Цірохи, ліквідованих у звʼязку з побудовою резервуара питної води (Старинська долина). У післявоєн. період Г. стало центром хім., буд. та харч. пром-стей. 1945 у Г. засн. Рос. г-зію, що згодом реорганіз. на словацьку з укр. класами. Нетривалий час діяла в Г. одинадцятирічна середня школа з українською мовою на­вча­н­ня (дир. А. Гірка). Від 1953 діє укр. осн. школа-інтернат зі 170 учнями (2002; дир. Р. Демʼян), при якій працює самодіяльний муз.-спів­ац. колектив «Незабудка» (кер. М. Петрашовський). 1961–64 українською мовою виходила «Під­вигорлатська газета» (наклад 1500 прим.). Нині укр. громада Г. згуртована в Союзі русинів-українців Словач­чини. В музеї просто неба є деревʼяна церква із с. Новоселиця 1764 та кілька ін. будівель з укр. сіл — Нехваль-Полянки, Вишньої Яблінки, Вирави, Ольшинкова, Кальної Роз­токи, Кленової. При окруж. будинку культури від 1975 діє фольклор. ансамбль «Калина» (кер. М. Ондракова), в репертуарі якої пере­важають пісні і танці русинів-українців Пряшівщини. Від 1971 в місті працює Хор гуменських учителів (засн. і кер. до 1991 М. Фецура, нині — О. Фецура). 1991–99 побудовано православну церкву. 2001 пере­селенці із Валашківець та їх нащадки побудували греко-катол. храм у новому кварталі Під Сололе­йом.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю