Окна Тасс

«О́КНА ТАСС» — серія політичних плакатів агітаційного змісту, які випускало Теле­графне агентство Радянського Союзу (рос. абревіатура — ТАСС) у роки Другої світової вій­ни. Редакція-майстерня з випуску воєн­но-оборон. плаката була створ. в Москві 25 червня 1941. Перший наклад «О. ТАСС» (8 оригінал. плакатів, 308 прим.) зʼявився 27 червня. До 29 грудня 1946 випущено бл. 1500 плакатів накладом понад 15 млн прим. «О. ТАСС» наслідували традиції, закладені художниками та поетами, які працювали у системі Рос. теле­граф. агентства та випускали у 1919–21 «Окна сатиры РОСТА» (в Україні — «Вікна УкРОСТА»). «О. ТАСС» притаман­ні по­єд­на­н­ня зображе­н­ня з текс­том (пісні, вірші, рядки листів із фронту, зведе­н­ня Рад­інформбюро), від­ображе­н­ня героїч. й сатирич. тематики, широкий діапазон стилів, твор. при­йомів, рішень та манер викона­н­ня композицій, динамічність худож. композиц. сюжетів. «О. ТАСС» — це пере­важно плакати-зверне­н­ня, заклики до помсти за скоєні нацистами злочини, плакати-за­стереже­н­ня, політ. сатира. Малюнки й текс­ти мали антинацист. зміст, присвячувалися конкрет. подіям на фронті, партизан. рухові; закликали до боротьби з нім. окупантами, висміювали нім. воїнів і очільників нацист. Німеч­чини; прославляли рад. устрій, керівництво СРСР, воїнів Червоної армії, героїчну сподвижниц. працю в тилу, зокрема в колгоспах, на заводах, ф-ках, шахтах, на транс­порті. У плакатах зна­йшла від­ображе­н­ня вагома роль жінки на виробництві у воєн. час. Специфіка формал. виріше­н­ня «О. ТАСС» була орієнтована на спо­гля­да­н­ня їх з близької від­стані й на­да­н­ня можливості прочита­н­ня су­провід. текс­тів до зображень. Друкували «О. ТАСС» ручним способом у декілька фарб трафарет. методом, що забезпечувало їх оперативність, швидкість від­гуку на кожну важливу подію та можливість отримувати яскраві аркуші з метою приверта­н­ня уваги. Під час викона­н­ня плакатів використовували різні техніки, зокрема олій. живопис, акварель, темперу, малюнок олівцем тощо. Роз­множували їх спец. бригади у цеху масового трафаретува­н­ня. Багато ві­домих митців різних жанрів (живописці, графіки, скульптори, театр. художники) ставали за потребою трафаретниками або друкарями, працювали цілодобово, нерідко ви­їздили на пере­дову фронту для викона­н­ня замальовок, фіксації епізодів на­ступу армії, звільне­н­ня міст від нім. військ. Над створе­н­ням «О. ТАСС» працювали художники В. Дені, М. Денисовський, Б. Єфимов, В. Корецький, П. Котов, С. Костін, Кукринікси (М. Ку­пріянов, П. Крилов, М. Соколов), В. Лебедєв, П. Магнушевський, Д. Моор, О. Осьмьоркін, І. Тоїдзе, Ю. Піменов, О. Радаков, М. Радлов, Г. Савицький, П. Саркісян, В. Соколов, П. Соколов-Скаля (худож. кер.), М. Солов­йов, П. Судаков, М. Черемних, П. Шухмін; письмен­ники та поети М. Алігер, М. Асєєв, Д. Бєд­ний, І. Еренбурґ, В. Інбер, В. Катаєв, В. Лебедєв-Кумач, С. Маршак, С. Михалков, С. Наровчатов, К. Симонов, М. Тихонов та ін. Роз­по­всюджували «О. ТАСС» спочатку на вулицях Москви, згодом роз­клеювали в ін. містах СРСР і на звільнених територіях. Плакати зʼяв­лялися на великих прифронт. залізнич. станціях, міських агітпунктах, у військ. частинах, на кораб­лях, у клубах, на під­приємствах. Нерідко їх до­ставляли партизани через лінію фронту в нім. тил. Про вихід у світ черг. випусків «О. ТАСС» та їх оцінку громадськістю оперативно пові­домляли на сторінках газет і журналів, де ре­продукували найбільш вдалі зразки плакатів. Всесоюзне товариство культур. звʼязків із зарубіж. країнами частину накладу «О. ТАСС» від­правляло у Велику Британію, Австралію, Афгані­стан, Єгипет, Індію, Канаду, Китай, Лівію, Нову Зеландію, Пд. Африку, Сирію, США, Швецію. «О. ТАСС» екс­понували на ви­ставках, ре­продукували в ілюстров. і періодич. ви­да­н­нях цих країн, деякі з них перед­руковували за кордоном з пере­кладом текс­ту різними мовами. Вагомого політ. та агітац. значе­н­ня набули ви­ставки плакатів «О. ТАСС», які по закінчен­ню вій­ни від­булися у Фінляндії, Болгарії, Румунії, Угорщині, Чехословач­чині. Твор. колектив «О. ТАСС», який обʼ­єд­нав у перші роки вій­ни групу моск. художників і поетів, став ініціатором худож. руху, до якого долучилися згодом інші колективи діячів мистецтв у Ленін­граді (нині С.-Пе­тербург), Горькому (нині Нижній Новгород), Іркутську, Казані, Мурманську, Пензі, Саратові, Свердловську (нині Єкатеринбург), Томську, Тулі (усі — РФ), Баку, Ташкенті та в ін. містах колишнього СРСР. Плакатні майстерні мали різні назви — «Агітвікна», «Окна са­тиры», «Боевой карандаш», «Окна КирТАГа» та ін. У Києві, Харкові, Одесі тиражували «Агітвікна», у створен­ні яких були задіяні художники К. Агніт-Следзевський, О. Дов­галь, І. Кружков, В. Литвиненко, Р. Мельничук, С. Отрощенко, З. Толкачов, С. Уманський, письмен­ники Остап Вишня, Я. Галан, П. Козланюк, С. Олійник, Л. Первомайський, В. Сосюра, М. Терещенко та ін.