Окна Тасс

«О́КНА ТАСС» – серія політичних плакатів агітаційного змісту, які випускало Телеграфне агентство Радянського Союзу (рос. абревіатура — ТАСС) у роки Другої світової війни. Редакція-майстерня з випуску воєнно-оборон. плаката була створ. в Москві 25 червня 1941. Перший наклад «О. ТАСС» (8 оригінал. плакатів, 308 прим.) з’явився 27 червня. До 29 грудня 1946 випущено бл. 1500 плакатів накладом понад 15 млн прим. «О. ТАСС» наслідували традиції, закладені художниками та поетами, які працювали у системі Рос. телеграф. агентства та випускали у 1919–21 «Окна сатиры РОСТА» (в Україні — «Вікна УкРОСТА»). «О. ТАСС» притаманні поєднання зображення з текстом (пісні, вірші, рядки листів із фронту, зведення Радінформбюро), відображення героїч. й сатирич. тематики, широкий діапазон стилів, твор. прийомів, рішень та манер виконання композицій, динамічність худож. композиц. сюжетів. «О. ТАСС» — це переважно плакати-звернення, заклики до помсти за скоєні нацистами злочини, плакати-застереження, політ. сатира. Малюнки й тексти мали антинацист. зміст, присвячувалися конкрет. подіям на фронті, партизан. рухові; закликали до боротьби з нім. окупантами, висміювали нім. воїнів і очільників нацист. Німеччини; прославляли рад. устрій, керівництво СРСР, воїнів Червоної армії, героїчну сподвижниц. працю в тилу, зокрема в колгоспах, на заводах, ф-ках, шахтах, на транспорті. У плакатах знайшла відображення вагома роль жінки на виробництві у воєн. час. Специфіка формал. вирішення «О. ТАСС» була орієнтована на споглядання їх з близької відстані й надання можливості прочитання супровід. текстів до зображень. Друкували «О. ТАСС» ручним способом у декілька фарб трафарет. методом, що забезпечувало їх оперативність, швидкість відгуку на кожну важливу подію та можливість отримувати яскраві аркуші з метою привертання уваги. Під час виконання плакатів використовували різні техніки, зокрема олій. живопис, акварель, темперу, малюнок олівцем тощо. Розмножували їх спец. бригади у цеху масового трафаретування. Багато відомих митців різних жанрів (живописці, графіки, скульптори, театр. художники) ставали за потребою трафаретниками або друкарями, працювали цілодобово, нерідко виїздили на передову фронту для виконання замальовок, фіксації епізодів наступу армії, звільнення міст від нім. військ. Над створенням «О. ТАСС» працювали художники В. Дені, М. Денисовський, Б. Єфимов, В. Корецький, П. Котов, С. Костін, Кукринікси (М. Купріянов, П. Крилов, М. Соколов), В. Лебедєв, П. Магнушевський, Д. Моор, О. Осьмьоркін, І. Тоїдзе, Ю. Піменов, О. Радаков, М. Радлов, Г. Савицький, П. Саркісян, В. Соколов, П. Соколов-Скаля (худож. кер.), М. Соловйов, П. Судаков, М. Черемних, П. Шухмін; письменники та поети М. Алігер, М. Асєєв, Д. Бєдний, І. Еренбурґ, В. Інбер, В. Катаєв, В. Лебедєв-Кумач, С. Маршак, С. Михалков, С. Наровчатов, К. Симонов, М. Тихонов та ін. Розповсюджували «О. ТАСС» спочатку на вулицях Москви, згодом розклеювали в ін. містах СРСР і на звільнених територіях. Плакати з’являлися на великих прифронт. залізнич. станціях, міських агітпунктах, у військ. частинах, на кораблях, у клубах, на підприємствах. Нерідко їх доставляли партизани через лінію фронту в нім. тил. Про вихід у світ черг. випусків «О. ТАСС» та їх оцінку громадськістю оперативно повідомляли на сторінках газет і журналів, де репродукували найбільш вдалі зразки плакатів. Всесоюзне товариство культур. зв’язків із зарубіж. країнами частину накладу «О. ТАСС» відправляло у Велику Британію, Австралію, Афганістан, Єгипет, Індію, Канаду, Китай, Лівію, Нову Зеландію, Пд. Африку, Сирію, США, Швецію. «О. ТАСС» експонували на виставках, репродукували в ілюстров. і періодич. виданнях цих країн, деякі з них передруковували за кордоном з перекладом тексту різними мовами. Вагомого політ. та агітац. значення набули виставки плакатів «О. ТАСС», які по закінченню війни відбулися у Фінляндії, Болгарії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині. Твор. колектив «О. ТАСС», який об’єднав у перші роки війни групу моск. художників і поетів, став ініціатором худож. руху, до якого долучилися згодом інші колективи діячів мистецтв у Ленінграді (нині С.-Петербург), Горькому (нині Нижній Новгород), Іркутську, Казані, Мурманську, Пензі, Саратові, Свердловську (нині Єкатеринбург), Томську, Тулі (усі — РФ), Баку, Ташкенті та в ін. містах колишнього СРСР. Плакатні майстерні мали різні назви — «Агітвікна», «Окна сатиры», «Боевой карандаш», «Окна КирТАГа» та ін. У Києві, Харкові, Одесі тиражували «Агітвікна», у створенні яких були задіяні художники К. Агніт-Следзевський, О. Довгаль, І. Кружков, В. Литвиненко, Р. Мельничук, С. Отрощенко, З. Толкачов, С. Уманський, письменники Остап Вишня, Я. Галан, П. Козланюк, С. Олійник, Л. Первомайський, В. Сосюра, М. Терещенко та ін.

Літ.: Лашкул З. В. Украинский советский плакат в годы Великой Отечественной войны (1941–1945). К., 1962; Денисовский Н. Окна ТАСС. 1941–1945. Москва, 1970; Демосфенова Г. Л. Советские плакатисты — фронту. Москва, 1985.

Л. М. Гутник