КЛЕПИ́НІН Андрій Микола­йович (04. 10. 1871, м. Єкатеринбург, Росія — 1952, по­близу Парижа) — архітектор. Брат М. Клепиніна. Закінчив Санкт-Петербурзький ін­ститут цивільних інженерів (1896). Від­тоді працював у Міністерстві землеробства та цивільного майна Російської імперії. 1899–1905 — архітектор курортів Дирекції кавказьких мінеральних вод, 1905–07 — міський архітектор Кисловодська (нині Ставропольського краю, РФ). Згодом пере­їхав до Одеси, де керував будівельною частиною Російського товариства пароплавства та торгівлі. Під час воєн­них дій 1918–20 емігрував у Югославію. Жив і працював у м. Дубровник (нині Хорватія). На­прикінці життя мешкав у перед­місті Парижа. Серед реалізованих проєктів — низка павіль­йонів та альтанок у парку на Гарячій горі, лікарня для лікува­н­ня очей, будинок працелюбства Товариства допомоги бідним, кафе і низка дач на Провалі, винні склади по­близу вокзалу, алея тополь з будівлями Головних нарзан­них ванн і Ново-Сабанєєвськими (нині Пушкінські) Верх­німи і Нижніми ван­нами по­близу Сабанєєвського джерела у м. Пʼятигорськ (нині Ставропольського краю), гідропатичний заклад і Головні нарзан­ні ванни у Кисловодську, головний вхід Всеросійської фабрично-заводської промислово-художньої і сільськогосподарської ви­ставки (Одеса, 1910), а також павіль­йон Російського товариства пароплавства і торгівлі на ній, прибуткові будинки на вул. Ніжинській, № 51 (1912) та на вул. Новорибній, № 7 (поч. 20 ст.), будинок Російського товариства пароплавства і торгівлі на вул. Дерибасівській, № 4 (1912, спів­автор В. Кабіо­льський) у Одесі.