КЛЕПИ́НІН Микола Микола­йович (23. 12(04. 01). 1869, м. Єкатеринбург, Росія — 28. 08. 1936, Сімферополь, пере­поховано 1987 у с. Клепиніне Красногвардійського р-ну, нині АР Крим) — ґрунто­знавець, геолог, гео­граф. Брат А. Клепиніна. Професор (1931). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1895), де від­тоді й працював. 1897–98 — учасник екс­педиції під керівництвом К. Глинки у Псковській губернії (Росія). Від 1903 мешкав у Сімферополі, досліджував ґрунти Сімферопольського, Феодосійського, Євпаторійського, Бердянського та інших повітів Таврійської губернії, очолював лабораторію ґрунто­знавства і був головою Кримського товариства природо­знавства, брав участь у діяльності Таврійської вченої архівної комісії; 1918–22 — завідувач кафедри агрохімії Таврійського університету; 1922–36 — завідувач кафедри ґрунто­знавства, меліорації й екології Кримського сільськогосподарського ін­ституту; водночас 1924–31 — засновник і директор Кримської дослідної станції рільництва по­близу с. Ташли-Кіпак (нині Ін­ститут сільського господарства Криму НААНУ в с. Клепиніне). Ви­вчав пита­н­ня раціонального викори­ста­н­ня та під­вище­н­ня родючості ґрунтів, чин­ники ґрунто­утворе­н­ня. 1932 уклав першу карту ґрунтів Криму. У с. Клепиніне вченому встановлено памʼятник.