Округа

ОКРУ́ГА — адміністративно-територіальна одиниця в Українській Державі (1918), ЗУНР (1918–19), УСРР (1923–30), на окупованих Німеч­чиною етнічно-історичних теренах України під час Другої світової вій­ни (1940–44), західних теренах УРСР (1946–53).

Українська Держава (Геть­манат П. Скоропадського; 29 квітня — 14 грудня 1918) була поділена на 9 губерній та 2 О. Поліс. О. (ін. назва — Поліс. староство) створ. 14 серпня 1918 згідно із по­становою РМ. Адм. центр — м. Мозир (нині Гомел. обл., Білорусь), староста — П. Патон. До складу О. входили Мозир., Річиц., Пінсь­кий, Слуц. (пд. р-ни), Бобруй. (пд. р-ни) повіти. Припинила існува­н­ня у січні 1919 із захопле­н­ням її тер. військами Рад. Росії. Таврій. О. сформована з Бердян., Дні­пров., Мелітоп. пов. Таврійської губернії, функцію столиці виконувало м. Бердянськ (нині Запоріз. обл.). 20 червня 1918 П. Скоропадський при­значив старо­стою О. Десницького, який водночас був уповноваженим пред­ставником Української Держави при 52-му корпусі нім. армії. Таврій. О. припинила існува­н­ня як адм.-територ. одиниця в Україні на­прикінці листопада — у грудні 1918 у звʼязку з бо­йовими діями і паді­н­ням Геть­манату. Бердянськ пере­йшов під владу рос. білогвардійців генерала А. Денікіна. Лише у деяких прилеглих до Херсон. губ. р-нах встановлено владу Директорії УНР. Обовʼяз­ки губерн. комісара Таврій. О. на­прикінці 1918 — на поч. 1919 номінально виконував І. Луценко.

Тер. ЗУНР була поділена на 3 військ. області з центрами у Львові, м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), Тернополі, що, у свою чергу, поділялися на 12 військ. О. із центрами у Чернівцях (7 повітів), Львові, Станіславі (обидві — по 5 повітів), Тернополі (4 повіти), містах Пере­мишль (нині Польща, 6 повітів), Стрий, Золочів (нині обидва — Львів. обл.), Чортків, Бережани (нині обидва — Терноп. обл.; усі — по 5 повітів), Рава-Руська, Самбір (нині обидва — Львів. обл.), Коломия (нині Івано-Фр. обл.; усі — по 4 повіти).

В УСРР О. існували у 1923–30 і були пере­хід. одиницею від губернії до області. Пита­н­ня про окруж. поділ губерній порушила Всеукр. нарада адм.-територ. комісій із ра­йонува­н­ня, скликана Центр. адм.-територ. комісією при ВУЦВК в Харкові 8–9 лютого 1923. Влітку того ж року замість 102-х повітів створ. 53 О., зокрема у складі Київської губернії організовано Київ. О., до складу якої уві­йшли тер. Київ. пов., частини Білоцерк., Чорнобил., Пере­яслав., Канів. пов. Київ. губ., а також частина Остер. повіту Черніг. губ (загалом 20 ново­утвор. р-нів і Київ, що не входив до жодного р-ну). 5–7 квітня 1925 пленум ЦК КП(б)У прийняв резолюцію «Про ра­йонува­н­ня», якою під­твердив намір про ліквідацію губерній, 3 червня 1925 ВУЦВК — по­станову «Про ліквідацію губерній та про пере­хід на три­ступеневу систему управлі­н­ня». Від червня 1925 тер. УСРР, не враховуючи Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку, була поділена на 41 О. РНК УСРР своєю по­становою «Про роз­поділ окружних міст УСРР та МАСРР на пояси задля встановле­н­ня витрат для спів­робітників установ, що пере­бувають на державному та місцевому бюджетах» за­провадила окружні міста. До першого поясу від­несено Харків, Київ, Одесу, міста Катеринослав (нині Дні­про), Сталіно (нині Донецьк), Артемівськ (нині Бахмут Донец. обл.), Балта (нині Одес. обл.); до другого — Запоріж­жя, Луганськ, Миколаїв, Полтаву, Херсон, міста Зіновʼєвськ (нині Кропивницький), Кривий Ріг (нині Дні­проп. обл.), Кременчук (нині Полтав. обл.), Маріуполь (нині Донец. обл.); до третього — решту міст. Окруж. поділ про­існував до 2 вересня 1930, коли ВУЦВК та РНК УСРР ухвалили по­станову «Про ліквідацію округ та пере­хід на дво­ступеневу систему управлі­н­ня». 9 березня 1935 політбюро ЦК КП(б)У прийняло ріше­н­ня про заснува­н­ня у прикордон. смузі Камʼянець-Подільської округи, Коростенсь­кої округи, Могилів-Подільської округи, Ново­град-Волинської ок­руги, Проскурівської округи, Шепетівської округи.

1939 у Карпатській Україні проведено вибори до Сойму в 11-ти адм.-територ. і вибор. О.: Великий Березний, Іршава, Воловець, Пере­чин, Рахів, Свалява, Севлюш, Середнє, Тячів, Хуст, Чинаді­йово (нині усі — Закарп. обл.).

Під час 2-ї світової вій­ни на окупов. Німеч­чиною тер. СРСР, де було встановлено цивіл. адміністрацію (Генеральна губернія, райхскомісаріати «Україна», «Остланд» тощо), О. називали адм.-територ. одиницю другого (середнього) рівня, якою керував ґебітскомісар. До військ.-адм. окупац. зони, створ. 1 вересня 1941 під на­звою райхскомісаріат «Україна», уві­йшли: Волинь, Поліс­ся, Пд. сучас. Білорусі (зокрема укр. Берестейщина), більша частина Поді­л­ля, Київщина, Чернігівщина, Полтавщина, Подні­провʼя, Причорно­морʼя. Ці землі поділено на 6 ген. О.: «Волинь і Поді­л­ля», «Житомир», «Київ», «Дні­пропетровськ», «Миколаїв», «Таврія» (тер. змінювалася від­повід­но до змін фронт. смуги). В адм.-територ. поділі Української Держави, від­новле­н­ня якої проголошено 30 червня 1941 у Львові (див. Акт від­новле­н­ня Українсь­кої Держави), також були перед­бачені О. Вони належали до нової адм.-територ. одиниці 2-го ступеня (між р-нами й областями) і мали від­повід­ати при­близно тогочас. зх.-укр. повітам. Осідок окруж. влади — порівняно велике місто, що знаходилося б у природ. центрі для кількох (3–5) р-нів. 1941 Укр. держ. правлі­н­ня організувало окружні управи у майже усіх зх. областях. Так, напр., Дрогоб. обл. організаційно поділено на Стрий., Самбір. і Пере­мишл. О. 1 вересня 1943 Гол. командува­н­ня УПА видало Роз­порядже­н­ня «Про встановле­н­ня адміністрації на терені України», у якому наказало організувати на під­владних тер. адм. апарат, встановити влас. політ. устрій і за­провадити виборче право. Місц. владу формували за фабулою структур. мережі ОУН (революційної) на укр. землях під контролем комен­дантів військ. округ УПА і за принципом периферій. системи адм. організації Української Держави 1941.

1946–53 О. існували на тер. Зх. України (загалом 13). Нині О. є у США, де 47 штатів поділено на 3041 О.

Літ.: Матеріяли до опису округ УСРР: Київська округа. Х.; К., 1926; Бойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української Держави геть­мана П. Скоропадського (1918) // Регіон. історія України: Зб. наук. ст. К., 2009. Вип. 3; Гай-Нижник П. ЗУНР — ЗО УНР: становле­н­ня органів влади і державного управлі­н­ня (1918–1919 рр.). К., 2018; Його ж. Українська Держава: су­спільно-політична модель і соціально-економічний лад в теорії та ідеології ОУН-б (1940–1990 рр.). К., 2020.

Завантажити статтю