Округа

ОКРУ́ГА  — адміністративно-територіальна одиниця в Українській Державі (1918), ЗУНР (1918–19), УСРР (1923–30), на окупованих Німеччиною етнічно-історичних теренах України під час Другої світової вій­ни (1940–44), західних теренах УРСР (1946–53).

Українська Держава (Гетьманат П. Скоропадського; 29 квітня — 14 грудня 1918) була поділена на 9 губерній та 2 О. Поліс. О. (ін. назва — Поліс. староство) створ. 14 серпня 1918 згідно із постановою РМ. Адм. центр — м. Мозир (нині Гомел. обл., Білорусь), староста — П. Патон. До складу О. входили Мозир., Річиц., Пінсь­кий, Слуц. (пд. р-ни), Бобруй. (пд. р-ни) повіти. Припинила існування у січні 1919 із захопленням її тер. військами Рад. Росії. Таврій. О. сформована з Бердян., Дніпров., Мелітоп. пов. Таврійської губернії, функцію столиці виконувало м. Бердянськ (нині Запоріз. обл.). 20 червня 1918 П. Скоропадський призначив старостою О. Десницького, який водночас був уповноваженим представником Української Держави при 52-му корпусі нім. армії. Таврій. О. припинила існування як адм.-територ. одиниця в Україні наприкінці листопада — у грудні 1918 у зв’язку з бойовими діями і падінням Гетьманату. Бердянськ перейшов під владу рос. білогвардійців генерала А. Денікіна. Лише у деяких прилеглих до Херсон. губ. р-нах встановлено владу Директорії УНР. Обов’яз­ки губерн. комісара Таврій. О. наприкінці 1918 — на поч. 1919 номінально виконував І. Луценко.

Тер. ЗУНР була поділена на 3 військ. області з центрами у Львові, м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), Тернополі, що, у свою чергу, поділялися на 12 військ. О. із центрами у Чернівцях (7 повітів), Львові, Станіславі (обидві — по 5 повітів), Тернополі (4 повіти), містах Перемишль (нині Польща, 6 повітів), Стрий, Золочів (нині обидва — Львів. обл.), Чортків, Бережани (нині обидва — Терноп. обл.; усі — по 5 повітів), Рава-Руська, Самбір (нині обидва — Львів. обл.), Коломия (нині Івано-Фр. обл.; усі — по 4 повіти).

В УСРР О. існували у 1923–30 і були перехід. одиницею від губернії до області. Питання про окруж. поділ губерній порушила Всеукр. нарада адм.-територ. комісій із районування, скликана Центр. адм.-територ. комісією при ВУЦВК в Харкові 8–9 лютого 1923. Влітку того ж року замість 102-х повітів створ. 53 О., зокрема у складі Київської губернії організовано Київ. О., до складу якої увійшли тер. Київ. пов., частини Білоцерк., Чорнобил., Переяслав., Канів. пов. Київ. губ., а також частина Остер. повіту Черніг. губ (загалом 20 новоутвор. р-нів і Київ, що не входив до жодного р-ну). 5–7 квітня 1925 пленум ЦК КП(б)У прийняв резолюцію «Про районування», якою підтвердив намір про ліквідацію губерній, 3 червня 1925 ВУЦВК — постанову «Про ліквідацію губерній та про перехід на триступеневу систему управління». Від червня 1925 тер. УСРР, не враховуючи Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку, була поділена на 41 О. РНК УСРР своєю постановою «Про розподіл окружних міст УСРР та МАСРР на пояси задля встановлення витрат для співробітників установ, що перебувають на державному та місцевому бюджетах» запровадила окружні міста. До першого поясу віднесено Харків, Київ, Одесу, міста Катеринослав (нині Дніпро), Сталіно (нині Донецьк), Артемівськ (нині Бахмут Донец. обл.), Балта (нині Одес. обл.); до другого — Запоріжжя, Луганськ, Миколаїв, Полтаву, Херсон, міста Зінов’євськ (нині Кропивницький), Кривий Ріг (нині Дніпроп. обл.), Кременчук (нині Полтав. обл.), Маріуполь (нині Донец. обл.); до третього — решту міст. Окруж. поділ проіснував до 2 вересня 1930, коли ВУЦВК та РНК УСРР ухвалили постанову «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління». 9 березня 1935 політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення про заснування у прикордон. смузі Кам’янець-Подільської округи, Коростенсь­кої округи, Могилів-Подільської округи, Новоград-Волинської ок­руги, Проскурівської округи, Шепетівської округи.

1939 у Карпатській Україні проведено вибори до Сойму в 11-ти адм.-територ. і вибор. О.: Великий Березний, Іршава, Воловець, Перечин, Рахів, Свалява, Севлюш, Середнє, Тячів, Хуст, Чинадійово (нині усі — Закарп. обл.).

Під час 2-ї світової вій­ни на окупов. Німеччиною тер. СРСР, де було встановлено цивіл. адміністрацію (Генеральна губернія, райхскомісаріати «Україна», «Остланд» тощо), О. називали адм.-територ. одиницю другого (середнього) рівня, якою керував ґебітскомісар. До військ.-адм. окупац. зони, створ. 1 вересня 1941 під назвою райхскомісаріат «Україна», увійшли: Волинь, Полісся, Пд. сучас. Білорусі (зокрема укр. Берестейщина), більша частина Поділля, Київщина, Чернігівщина, Полтавщина, Подніпров’я, Причорно­мор’я. Ці землі поділено на 6 ген. О.: «Волинь і Поділля», «Житомир», «Київ», «Дніпропетровськ», «Миколаїв», «Таврія» (тер. змінювалася відповідно до змін фронт. смуги). В адм.-територ. поділі Української Держави, відновлення якої проголошено 30 червня 1941 у Львові (див. Акт відновлення Українсь­кої Держави), також були передбачені О. Вони належали до нової адм.-територ. одиниці 2-го ступеня (між р-нами й областями) і мали відповідати приблизно тогочас. зх.-укр. повітам. Осідок окруж. влади — порівняно велике місто, що знаходилося б у природ. центрі для кількох (3–5) р-нів. 1941 Укр. держ. правління організувало окружні управи у майже усіх зх. областях. Так, напр., Дрогоб. обл. організаційно поділено на Стрий., Самбір. і Перемишл. О. 1 вересня 1943 Гол. командування УПА видало Розпорядження «Про встановлення адміністрації на терені України», у якому наказало організувати на підвладних тер. адм. апарат, встановити влас. політ. устрій і запровадити виборче право. Місц. владу формували за фабулою структур. мережі ОУН (революційної) на укр. землях під контролем комендантів військ. округ УПА і за принципом периферій. системи адм. організації Української Держави 1941.

1946–53 О. існували на тер. Зх. України (загалом 13). Нині О. є у США, де 47 штатів поділено на 3041 О.

Літ.: Матеріяли до опису округ УСРР: Київська округа. Х.; К., 1926; Бойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіон. історія України: Зб. наук. ст. К., 2009. Вип. 3; Гай-Нижник П. ЗУНР — ЗО УНР: становлення органів влади і державного управління (1918–1919 рр.). К., 2018; Його ж. Українська Держава: суспільно-політична модель і соціально-економічний лад в теорії та ідеології ОУН-б (1940–1990 рр.). К., 2020.

Завантажити статтю