Оксаметний Ігор Борисович

Визначення і загальна характеристика

ОКСАМЕ́ТНИЙ Ігор Борисович (28. 05. 1959, Київ) — мистецтвознавець. Чоловік Л. Оксаметної. Член НСХУ (2008). Закінчив Київський інститут культури (1980). Працював старшим науковим співробітником Державного музею книги та друкарства України (1981–92), виконавчий директор галереї сучасного мистецтва «УКV» (1992–93), науковий співробітник Дирекції виставок НСХУ (1994–2002), арт-директор галереї «L-Art Gallery» (2002–03), директор галереї «Мистець» Київської організації НСХУ (2005–11), від 2012 — провідний науковий співробітник відділу музейної справи Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» (усі — Київ). Досліджує українське мистецтво 20–21 ст. — історичний авангард, сучасне мистецтво, фотографія.

Виступав куратором та співкуратором низки мистецьких проектів у Києві, зокрема: «Український живопис — ХХ століття. Від модерну до постмодерну» (1990, Державний музей українського мистецтва), «Ця убивча краса» (2002, Центральний будинок художника), фотобієнале «Місяць фотографії у Києві» (2003, 2005, 2007; один із засновників), «Анатолій Лимарев. Ретроспектива» (2012), «Арлекін іде. In memoriam» (2015), «Олександр Дубовик. Архів застережень», «Ефемероїди. ХХ століття у плакаті» (обидва — 2016), «Бойчукізм. Проект великого стилю» (2017), «Футуромарення» (2021; усі — «Мистецький арсенал»). Серед публікацій — «Львівська графіка» («Образотворче мистецтво», 1990, № 2), «Українська фотографія 1990-х» (Каталог «Місяця фотографії у Братиславі», Братислава, 1998), «In the army now» («Міст», 2006, № 3), «Місія Ігоря Диченка» («Аrt Ukraine», 2015, 4 вересня), «Про внесок українських футуристів до національної та світової культури» («Український тиждень», 2021, 30 листопада).

Завантажити статтю