ОКСАМЕ́ТНИЙ Ігор Борисович (28. 05. 1959, Київ) — мистецтво­знавець. Чоловік Л. Оксаметної. Член НСХУ (2008). Закінчив Київський ін­ститут культури (1980). Працював старшим науковим спів­робітником Державного музею книги та друкарства України (1981–92), виконавчий директор галереї сучасного мистецтва «УКV» (1992–93), науковий спів­робітник Дирекції ви­ставок НСХУ (1994–2002), арт-директор галереї «L-Art Gallery» (2002–03), директор галереї «Мистець» Київської організації НСХУ (2005–11), від 2012 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу музейної справи Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» (усі — Київ). Досліджує українське мистецтво 20–21 ст. — історичний авангард, сучасне мистецтво, фото­графія.

Ви­ступав куратором та спів­куратором низки мистецьких проектів у Києві, зокрема: «Український живопис — ХХ столі­т­тя. Від модерну до постмодерну» (1990, Державний музей українського мистецтва), «Ця убивча краса» (2002, Центральний будинок художника), фотобієнале «Місяць фото­графії у Києві» (2003, 2005, 2007; один із засновників), «Анатолій Лимарев. Ретро­спектива» (2012), «Арлекін іде. In memoriam» (2015), «Олександр Дубовик. Архів за­стережень», «Ефемероїди. ХХ столі­т­тя у плакаті» (обидва — 2016), «Бойчукізм. Проект великого стилю» (2017), «Футуромаре­н­ня» (2021; усі — «Мистецький арсенал»). Серед публікацій — «Львівська графіка» («Образотворче мистецтво», 1990, № 2), «Українська фото­графія 1990-х» (Каталог «Місяця фото­графії у Братиславі», Братислава, 1998), «In the army now» («Міст», 2006, № 3), «Місія Ігоря Диченка» («Аrt Ukraine», 2015, 4 вересня), «Про внесок українських футуристів до національної та світової культури» («Український тиждень», 2021, 30 листопада).