Оксман Еммануїл Григорович

Визначення і загальна характеристика

О́КСМАН Еммануїл Григорович (03(15). 01. 1899, м. Вознесенськ Єлисаветгр. пов. Херсон. губ., нині Микол. обл. — 21. 01. 1961, Москва) — археолог, бібліограф, історик літератури. Брат Ю. Оксмана. 1917 закін. Вознесен. гімназію та вступив до Одес. піхот. юнкер. училища, однак через розгортання воєн. дій 1918 припинив навч. У квітні–серпні 1918 навч. на словес. відділ. істор.-філол. факультету Новорос. університету в Одесі, у серпні–грудні того ж року — у Катеринослав. гірн. інституті (нині Дніпро). Закін. археол. відділ (1923) і відділ мови та літ-ри (1924) факультету профес. освіти Одес. ІНО. Від 1925 — асп. н.-д. каф., від 1929 — науковий співробітник Одес. археол. музею; водночас 1929–30 — позаштат. викл. Одес. ІНО. Був у наук. відрядженні у Ленінграді (нині С.-Пе­тер­бург), де під керівництвом проф. О. Вальд­гауера працював у Ермітажі, Держ. академії історії матеріал. культури. Разом із М. Болтенком провів сортування, опис і підготовку для монтування на картоні речей із розкопок поселень Усатове (1921–26), Великий Куяльник (1921–26) та на о-ві Березань (1927), продемонстровані під час доповіді на Всеукр. археол. комітеті у Києві; здійснив контрол. розкопки на Сухому лимані. У 1920-х рр. брав участь у діяльності етногр.-лінгвіст. секції Одес. комісії краєзнавства при ВУАН, Одес. філії Наук. інституту ім. Т. Шевченка, Укр. наук. бібліогр. товариства, тюрк. комісії Одес. філії Всеукр. наук. асоц. сходознавства. Також від 1927 працював старшим бібліотекарем, згодом — консультантом із питань укр. етнографії та літ-ри в Одес. публіч. б-ці, де провів бібліографування наук. спадщини одного з перших істориків Одеси А. Скальковсь­кого. 1929 на засіданні наук. ради Одес. істор.-археол. музею захистив промоційну роботу «Тірінт та його розкопування». 22 жовт­ня 1930 заарешт., 18 лютого 1931 за звинуваченням у розголошенні секрет. свідчень та приховуванні своєї служби у частинах білогвард. армії засудж. до 10 р. таборів. Після дострок. звільнення 1934 переведений вільнонайманим (інспектор тех. інспекції при гол. інж.) на будівництво каналу Мос­ква–Волга. 16 вересня 1937 заарешт. вдруге, за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 10 р. таборів. Покарання відбував у Магадан. обл. (РФ). 1947 звільнений, однак, оскільки не мав права поселятися у містах, працював у геол.-розв. партіях у Краснояр. краї та Калуз. обл. (РФ). 16 травня 1949 заарешт. втретє, за вироком від 29 червня того ж року відправлений у заслання. Після багатьох апеляцій 1955 вироки від 1937 і 1949 були призупинені. Відтоді мешкав і працював у Москві.

Завантажити статтю