Олійно-жирова промисловість

Визначення і загальна характеристика

ОЛІ́ЙНО-ЖИРОВА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь харчової промисловості, що обʼ­єд­нує під­приємства з пере­робле­н­ня насі­н­ня олійних культур, рафінації та модифікації жирів, виробництва рослин­них олій, маргаринів, спредів, ма­йонезів та мила. Осн. продукція галузі — нерафінов. та рафінов. рослин­ні олії, шроти насі­н­ня олій. культур, модифіков. жири, маргарини, спреди та кондитер. жири (жирові суміші), ма­йонези і ма­йонезні соуси, фосфатидні концентрати. Олійно-жир. під­приємства випускають також таку тех. продукцію, як гранульов. лушпи­н­ня, госп. та туалетне мило, гліцерин. Серед рослин. олій основною є соняшник. олія, під­приємства галузі виготовляють також соєву, невелику кількість ріпак. та лляної олії. О.-ж. п. посідає одне з провід. місць у формуван­ні внутр. ринку продовольства України та в структурі її валют. надходжень, а також є однією з найбільш інвестиційно привабливих галузей укр. промисловості й належить до бюджето­утворюв. сектора економіки. Це зумовлено забезпече­н­ням галузі необхід. аграр. сировиною та швидкою окупністю інвестицій у роз­виток галузі. Нині Україна за­ймає 1-е м. у світі з виробництва насі­н­ня соняшнику, соняшник. олії та шроту, а також є найбільшим світ. екс­портером двох остан­ніх. Лише бл. 10 % продукції олійно-жир. галузі споживають в Україні, решту — екс­портують: вона становить прибл. 29 % від заг. екс­порту продукції АПК та 68 % — екс­порту продукції харч. галузі. Осн. імпортерами соняшник. олії з України є Індія, країни ЄС, Китай, Ірак, соняшник. шроту — країни ЄС, Китай, Туреч­чина.

В Україні О.-ж. п. як самост. фабрично-завод. галузь харчової промисловості почала формуватися на­прикінці 19 ст. 1913 тут діяло понад 2 тис. дрібних і 92 цензові олійниці. Було вироблено цензовими під­приємствами бл. 70 тис. т олії, зокрема 29,6 тис. т пром. олійницями. Асортимент продукції був дуже обмеженим. Галуз. під­приємства виробляли олію, мило, оліфу пере­важно з імпорт. сировини. Після більшов. пере­вороту 1917 в результаті зміцне­н­ня сировин. бази, роз­витку віт­чизн. продовол. машинобудува­н­ня докорін­но реконстру­йовано й значно роз­ширено діючі олійниці, споруджено нові технічно досконалі під­приємства, зокрема гідрогенізац. завод у Словʼянську (нині Донец. обл.), маргарин. і миловар. заводи у Харкові тощо. Знач. поштовх роз­витку О.-ж. п. надало зро­ста­н­ня обсягів світ. виробництва олій. насі­н­ня на поч. 20 ст. Ця тенденція зберігається і дотепер, вона су­проводжується збільше­н­ням потужностей із пере­робле­н­ня насі­н­ня та обсягів випуску осн. продукції — рослин. олій. До кін. 20 ст. осн. сировиною для виготовле­н­ня олії у світі було насі­н­ня сої, проте нині нею стали плоди олій. пальми, а лідируючі позиції за обсягом виробництва за­ймає пальмова олія — її валове виробництво складає понад 75 млн т. В Україні О.-ж. п. упродовж минулого столі­т­тя ві­ді­гравала важливу роль у забезпечен­ні населе­н­ня харч. та тех. продуктами. Для виробництва рослин. олій у 1-й пол. 20 ст. використовували ріпак, льон, коноплі, рижій, а потім осн. олій. культурою став соняшник. Із соняшник. насі­н­ня виготовлено в Україні (1969) бл. 98 % олії. Сут­тєве зро­ста­н­ня обсягів виробництва соняшник. насі­н­ня роз­почалося від поч. 21 ст.: за остан­ні 20 р. — від 3 до 17 млн т у рік (за оцінкою USDA у 2021/22). Введе­н­ня екс­порт. мита на насі­н­ня соняшнику на­прикінці 1990-х рр. зумовило будівництво нових потужностей із пере­робле­н­ня насі­н­ня олій. культур та стрімке зро­ста­н­ня виробництва соняшник. олії в Україні. За даними асоц. «Укролія­пром», 1998–2018 потужність під­приємств із пере­робле­н­ня олій. насі­н­ня під­вищилася у 8 разів і досягла 22 млн т, збудовано 60 нових заводів, із них 40 — високопотужних. У результаті цього обсяги випуску соняшник. олії зросли від 432 тис. т (1998) до 6,25 млн т (2019). Осн. її виробники — Дні­пропетровський олійноекс­тракційний завод, Пологівський олійноекс­тракційний завод, Полтавський олійноекс­тракційний завод, Придні­провський олійноекс­тракційний завод (Кропивницький), Бандур. (Микол. обл.), Кахов. (Херсон. обл.), Микол. олійноекс­тракц. заводи, Вінн. олійно-жир. комбінат, компанії «ОптімусАгро Трейд», «Олсідз Блек Сі», «Оліяр», «Укр. чорномор. індустрія» (Одес. обл.) та ін.

Окрім насі­н­ня соняшнику, укр. аграрії вирощують насі­н­ня й ін. олій. культур, зокрема ріпаку. Валовий збір насі­н­ня ріпаку складає 1,5–3,5 млн т у рік, майже весь його урожай екс­портують, вітчизн. виробники пере­робляють бл. 10 %. Виготовлена ріпак. олія також фактично вся йде на екс­порт, що пояснюється, насамперед, високим попитом на неї на світ. ринках та від­сутністю культури спожива­н­ня цієї олії в населе­н­ня України. Ще однією культурою, що є сировин. лідером серед насі­н­ня для виготовле­н­ня олії, є соя. Валовий збір її насі­н­ня у світі значно пере­вищує насі­н­ня ін. олій. культур, а обсяги випуску соєвої олії нині несут­тєво від­стають від валового виробництва пальмової олії і становлять (за даними USDA) 60 млн т у рік. Стрімке зро­ста­н­ня вирощува­н­ня соєвих бобів спо­стерігається і в Україні — 2011 валовий збір складав 1,6 млн т, а 2019 досягнув 4,46 млн т (прибл. 30 % пере­роблено під­приємствами олійно-жир. галузі). Під­вище­н­ня виробництва насі­н­ня сої зумовлено збільше­н­ням попиту на соєвий шрот серед виробників мʼяса птиці та ін. с.-г. тварин. Окрім рослин. олій та шротів, під­приємства О.-ж. п. виготовляють різноманітні жирові продукти — маргарини, спреди, жири для кондитер. і хлібопекар. виробів, ма­йонези та соуси. Осн. виробники маргарин. продукції — Запоріз. олійно-жир. комбінат (торг. марка «Щедро»), компанія «Дельта Вільмар Україна» (Одес. обл.), Київ. маргарин. завод, Львів. жиркомбінат та ін. Обсяги виробництва ма­йонезів становлять прибл. 100 тис. т у рік, серед лідерів — Львів. жиркомбінат, Київ. маргарин. завод, під­приємства «Віктор і К» (Кіровогр. обл.; торг. марка «Королівський смак»), «Волиньхолдинг» (торг. марка «Торчин»), «Чумак» (Херсон. обл.; однойм. торг. марка).

Потужні під­приємства галузі, що виробляють понад 90 % вітчизн. ринку рослин. олій, понад 80 % — маргарин. продукції та бл. 40 % — ма­йонезу, обʼ­єд­нує асоц. «Укр­олія­пром». Окрім того, до її складу входять інформ.-аналіт. агенції «АПК­Інформ», «Екс­перт Агро», консалтинг. агенція «Укр­АгроКонсалт», низка малих під­приємств із виробництва олійно-жир. продукції, а також Олій та жирів Український науково-дослідний ін­ститут (УкрНДІОЖ, Харків), науковці якого зробили знач. внесок у роз­виток й удосконале­н­ня технологій виготовле­н­ня олій та жирів, роз­робле­н­ня нормат. документів для О.-ж. п., а також видають «Інформ.-аналіт. бюлетень...», що висвітлює про­блеми галузі. Заснува­н­ня й функціонува­н­ня асоц. «Укролія­пром» сприяло збережен­ню та роз­витку галузі, нормат.-тех. і технол. документації, створен­ню єдиного інформ.-аналіт. простору, під­вищен­ню рівня наук. та технол. забезпече­н­ня діяльності під­приємств галузі. Учасники асоц. досягли виріше­н­ня низки важливих питань у законодав. сфері, у галузі митно-тариф. та тех. регулюва­н­ня, що забезпечило стабіл. роботу олійно-жир. під­приємств та під­вищило якість продукції.

У 1-й пол. 20 ст. у Харків. політех. ін­ституті (нині Нац. тех. університет «Харків. політех. ін­ститут») Б. Тютюн­ников створив наук. школу з про­блем технології виробництва олій та жирів, хімії жирів і продуктів їх пере­робки, що була найві­домішою у Рад. Союзі. Гол. її здобутками були результати дослідж. будови і властивостей жирних кислот, жирів та олій, роз­роблені технології пере­робле­н­ня жирів, виробництва синтет. жирних кислот. Серед пред­ставників цієї школи — Ф. Гладкий, І. Демидов, П. Некрасов, Л. Пере­валов, В. Тимченко. Наук. школа з про­блем олійно-жир. галузі започаткована також у Нац. університеті харч. технологій (Київ). Її засн. М. Осейко дослідив про­блеми пере­робле­н­ня рослин. олій, виробництва мастил. матеріалів та продуктів для оздоров. харчува­н­ня. Пита­н­ням пере­робле­н­ня насі­н­ня олій. культур із виробництвом білк. продуктів, удосконале­н­ня технологій рослин. білків та олій із нетрадиц. олій. сировини присвячені праці Т. Носенко. Під­готовку фахівців для О.-ж. п. здійснюють за­значені заклади вищої освіти та Одес. академія харч. технологій.

Літ.: Тютюн­ников Б. Н. Химия жиров: Учеб. Москва, 1966; Його ж. Технология пере­работки жиров. Москва, 1970; Осейко М., Українець А., Усатюк С., Шеманська Є. Олії та жири: склад, методи одержа­н­ня, якість // Харч. і пере­робна пром-сть. 2004. № 5; Осейко М. І. Технологія рослин­них олій: Під­руч. К., 2006; Пешук Л. В., Носенко Т. Т. Біо­хімія та технологія оліє-жирової сировини: Навч. посіб. К., 2011; Ільчук М. М. Тенденції виробництва насі­н­ня соняшнику в Україні: про­блеми та пер­спективи // Наук. вісн. Нац. університету біо­ресурсів і природокористува­н­ня України. 2013. Вип. 181(4); Чехова І. В., Чехов С. А. Основні тенденції роз­витку ринку олійних культур в Україні // Продуктивність агро­пром. виробництва. Екон. науки. 2014. Вип. 25; Жадан Т. А. Сучасний стан, основні про­блеми та напрямки ін­новаційного роз­витку сировин­ної бази олійно-жирової галузі в Україні // Маркетинг і менеджмент ін­новацій. 2017. № 3; Олійно-жирова галузь України // Інформ.-аналіт. бюлетень олійно-жир. галузі України. 2020. №1–2.

Т. Т. Носенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю