Олеар Єва

ОЛЕА́Р Єва (04. 01. 1945, с. Фулянка Пряшів. округу, Словач­чина) — письмен­ниця, громадсько-культурна діячка в Словач­чині. Член Спілки укр. письмен­ників Словач­чини. Освіта середня (1963). Працює в Пряшеві: на швей. ф-ці (1963–66), міському уряді (1976–84), у культур. і громад. ін­ституціях, зокрема в апараті ЦК Культур. спілки укр. трудящих (1966–90) та Союзі русинів-українців Словац. Респ. (від 1990). Дебютувала цик­лом оповідань у зб. творів молодих укр. письмен­ників Словач­чини «Молоде вино» (1982). Авторка зб. оповідань «Піаніс­сімо» (2007), «Акорди дня» (2014), спів­­авторка кн. «Струни серця Ірини Невицької: із забу­т­тя — у без­смертя» (2010; усі — Пряшів). Її герої — молоді, старі та серед. віку чоловіки та жінки, інтелігенти та неосвічені, міські жителі та селяни, які, незалежно від місця прожива­н­ня та рівня освіти, стараються не потонути в буден­ності, вибороти краплю радості та щастя, зна­йти своє місце в цьому житті. Друкується у ж. «Літературне Прикарпа­т­тя» (1988, оповіда­н­ня «Сон діда Кульки»), «Жіночий світ» (1994, «Хтось стоїть за дверима»), «Дук­ля» (2013, «Стара вʼязана ковдра»). Ви­ступає в укр. та словац. періо­диці на культ.-осв. теми, з питань громад. життя. Довгоріч. чл. і кер. танц. ансамблю «Карпатянин».