Олександр (Биковець)
ОЛЕКСА́НДР (Биковець Олександр Костянтинович; 29. 12. 1924, с. Багачка Устивиц. р-ну, нині смт Велика Багачка Миргород. р-ну Полтав. обл. — 14. 03. 2013, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — церковний діяч. Син К. Биковця. Навч. у муз. технікумі (м. Сталіно, нині Донецьк, 1940–41) та консерваторії (м. Вісбаден, Німеччина, 1947–49). Закін. пастир. курси у Полтаві (1943). 11 травня 1949 у табір. церкві св. Миколая в м. Пфорцгайм (Німеччина) архієпископом Григорієм (Огійчуком) висвяч. на священика. Того ж року виїхав до США. Був настоятелем храмів Петра і Павла (м. Філіментик, шт. Коннектикут,1949–51), Успіння Божої Матері (м. Джонс, шт. Оклагома, 1951–52), св. Андрія Первозваного (Детройт, 1952–2002). У 1952–72 — секр.-канцлер Малої Ради УАПЦ (соборноправної), ред. її часопису «Православний українець». 1973 став одним із ініціаторів відокремлення групи парафій УАПЦ (соборноправної) під керівництвом архієпископа Олексія (Пилипенка). 18 жовтня 1986 обраний єпископом, хіротонія відбулася 16 жовтня 1988 в соборі архангелів Гаврила та Михайла в Аделаїді (Австралія). У листопаді 1994 прийнятий до УПЦ КП з титулом єпископ Уманський, від 1999 — архієпископ. 2010 виключений зі складу УПЦ КП. Сприяв відбудові Святоуспен. кафедрал. собору УПЦ КП в Полтаві.
Рекомендована література
- Дениско Г. Олександр, син убієнного Костянтина… // Полтав. єпархіал. відомості. 1997. № 4;
- Крусь Ю. П’ятдесятиліття священства Архипастиря УАПЦ // Укр. вісті. 1999. № 33.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
