Олександр

Визначення і загальна характеристика

ОЛЕКСА́НДР (Іноземцев Микола Іванович; 12(24). 08. 1887, м. Тобольськ, нині Тюмен. обл., РФ — 09. 02. 1948, м. Мюнхен, Німеччина) — церковний діяч. Закін. Тобол. духовну семінарію і С.-Пе­тербур. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1913). 11 лютого 1912 прийняв чернечий постриг, 26 лютого висвяч. на ієродиякона, 22 березня — на ієромонаха. У вересні 1918 возвед. у сан архімандрита, признач. єпархіал. місіонером до Мінська. У грудні того ж року виїхав до України, 1920 — до Стамбула. У серпні 1921 емігрував до Польщі. 4 червня 1922 митрополитом Георгієм (Ярошевським) і архієпископом Діонісієм (Валединським) хіротонізов. на єпископа Люблінського Православ. Церкви в Польщі. Від кінця 1922 — єпископ Пінський і Поліський, від 11 грудня 1925 — єпископ Поліський і Пінський, 3 червня 1927 возвед. у сан архієпископа. Разом із єпископом Олексієм (Громадсь­ким) 1 листопада 1939 організував Синод Православ. Церкви в межах Зх. України та Зх. Білорусі. 1940 за відмову повернутися до РПЦ звільнений на спокій. На поч. 2-ї світової вій­ни перейшов у юрисдикцію Діонісія (Валединського). Став одним з творців УАПЦ під керівництвом митрополита Полікарпа (Сікорського). Голова Церк. собору 8–10 лютого 1942 в Пінську (Білорусь), під час якого возвед. в сан митрополита. 1944 евакуювався до Мюнхена. У січні 1945 перейшов у юрисдикцію РПЦ за кордоном, але вже в квітні заявив про відновлення своєї каноніч. приналежності до Православ. Церкви в Польщі, яку очолював митрополит Діонісій (Валединський). Водночас продов­жував підтримувати контакти з УАПЦ, зокрема в травні 1947 як почес. гість брав участь у роботі 2-го собору єпископів УАПЦ в Мюнхені. Через активну взаємодію з укр. автокефалістами 26 березня 1947 О. виключено зі складу ієрархів РПЦ за кордоном. Трагічно загинув за нез’ясов. обставин.

Завантажити статтю