Олександрівські поселення та городище
ОЛЕКСА́НДРІВСЬКІ ПОСЕ́ЛЕННЯ ТА ГОРОДИ́ЩЕ – археологічні пам’ятки місцевого значення. Знаходяться на г. Пріся побл. с. Олександрівка Лубен. р-ну Полтав. обл. Обстежували Ф. Камінський (1876), В. Ляскоронський (кін. 1870-х рр. і 1907), М. Кучера (1979), О. Супруненко (1983), досліджували В. Щербаківський (1912), Ф. Копилов (1946–47), В. Непріна, Ю. Моргунов, М. Чередниченко (1984). Розташ. на стрімкому видовженому останці 3-ї тераси із пласкою вершиною (вис. 52 м над рівнем заплави), на правому березі р. Сліпорід (притока р. Сули, бас. Дніпра). Давні поселення займали майданчик близької до трапецієподіб. форми, оточений крутими схилами. Місцями на задернованій поверхні помітні сліди зернових ям 19 ст. З Пн. майданчик захищений 40-метр. відрізком дугоподіб. у плані валу вис. 1 м і ровом шир. 25 м і глиб. 6 м. В’їзд — біля сх. завершення валу, що пандусом спускається до рову, переходячи на пн. частину останця. Загалом археологічно вивчено 500 м2 нашарувань поселення доби енеоліту–бронзи, здійснено перетин валу післямонгол. часу. Товщина культур. нашарувань становить 0,3–0,6 м. Виявлені знахідки належать решткам поселення пивихин. культури доби пізнього енеоліту (кін. 4 — поч. 3 тис. до н. е.), перекриваючим їх залишкам стійбищ пізньоямного і бабинського населення бронз. віку (1-а пол. 2 тис. до н. е.), а також с-ща скіф. часу (5 — поч. 3 ст. до н. е.). Досліджені рештки валу, зведеного поверх культур. нашарувань у 2-й пол. 13 — 14 ст. На пн. схилі останця наприкінці 16 — на поч. 17 ст. знаходився невеликий скит чи монастир, а за переказами, на майданчику і в масиві останця — укріплена скарбниця князів Вишневецьких. Можливо, з останніми об’єктами пов’язане спорудження смуги частоколу і також знахідки уламків емальованих кахлів 17 ст. Біля пн.-сх. схилу останця досліджено кілька підкурган. поховань 12–13 ст., у підніжжі виявлено 4 поселення 1 — поч. 2 тис. н. е. Серед знахідок — уламки ліпної кераміки, вироби з кварциту, кременю і граніту доби енеоліту–бронзи (кін. 4–2 тис. до н. е.), фрагменти гончар. посуду давньоруського і післямонгол. часів (11–13 ст.). Дослідники вважають, що на г. Пріся після монгол. навали переселилися мешканці літопис. м. Сніпорід, а в окрузі на поч. 15 ст. великий литов. князь Вітовт оселив частину вихідців із черкес. П’ятигірря й золотоордин. володінь на Пн. Кавказі. Колекції з розкопок зберігаються у фондах Інституту археології НАНУ (Київ), Лубен. краєзн. музеї.
Літ.: Ляскоронский В. Г. Городища, курганы, майданы и Змиевые валы в области Днепровского Левобережья // Тр. 14-го Археол. съезда. Москва, 1911. Т. 3; Падалка Л. В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение: исследование и материалы. П., 1914; Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии: (сб. топогр. сведений). П., 1917; Копилов Ф. Б. Посульська експедиція // Археол. пам’ятки УРСР. К., 1952. Т. 3; Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1987; Супруненко О. Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України: Лубенський музей К. М. Скаржинської. К.; П., 2000; Моргунов Ю. Ю. Летописный город Снепород и его округа Х–ХІІІ вв. С.-Петербург, 2012.
О. Б. Супруненко
Рекомендована література
- Ляскоронский В. Г. Городища, курганы, майданы и Змиевые валы в области Днепровского Левобережья // Тр. 14-го Археол. съезда. Москва, 1911. Т. 3;
- Падалка Л. В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение: исследование и материалы. П., 1914;
- Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии: (сб. топогр. сведений). П., 1917;
- Копилов Ф. Б. Посульська експедиція // Археол. пам’ятки УРСР. К., 1952. Т. 3;
- Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1987;
- Супруненко О. Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України: Лубенський музей К. М. Скаржинської. К.; П., 2000;
- Моргунов Ю. Ю. Летописный город Снепород и его округа Х–ХІІІ вв. С.-Петербург, 2012.
О. Б. Супруненко
Історичні місця 
