Олександрівські поселення та городище

ОЛЕКСА́НДРІВСЬКІ ПОСЕ́ЛЕ­Н­НЯ ТА ГОРОДИ́ЩЕ — археологічні памʼятки місцевого значе­н­ня. Знаходяться на г. Пріся побл. с. Олександрівка Лубен. р-ну Полтав. обл. Обстежували Ф. Камінський (1876), В. Ля­скоронський (кін. 1870-х рр. і 1907), М. Кучера (1979), О. Супруненко (1983), досліджували В. Щербаківський (1912), Ф. Копилов (1946–47), В. Не­пріна, Ю. Моргунов, М. Чередниченко (1984). Роз­таш. на стрімкому видовженому останці 3-ї тераси із пласкою вершиною (вис. 52 м над рівнем заплави), на правому березі р. Сліпорід (притока р. Сули, бас. Дні­пра). Давні поселе­н­ня за­ймали май­данчик близької до трапецієподіб. форми, оточений крутими схилами. Місцями на задернованій поверх­ні помітні сліди зернових ям 19 ст. З Пн. май­данчик захищений 40-метр. від­різком дугоподіб. у плані валу вис. 1 м і ровом шир. 25 м і глиб. 6 м. Вʼїзд — біля сх. заверше­н­ня валу, що пандусом спускається до рову, пере­ходячи на пн. частину останця. Загалом археологічно ви­вчено 500 м² нашарувань поселе­н­ня доби енеоліту–бронзи, здійснено пере­тин валу післямонгол. часу. Товщина культур. нашарувань становить 0,3–0,6 м. Виявлені знахідки належать решткам поселе­н­ня пивихин. культури доби пізнього енеоліту (кін. 4 — поч. 3 тис. до н. е.), пере­криваючим їх залишкам стійбищ пізньоямного і бабинського населе­н­ня бронз. віку (1-а пол. 2 тис. до н. е.), а також с-ща скіф. часу (5 — поч. 3 ст. до н. е.). Досліджені рештки валу, зведеного поверх культур. нашарувань у 2-й пол. 13 — 14 ст. На пн. схилі останця на­прикінці 16 — на поч. 17 ст. знаходився невеликий скит чи монастир, а за пере­казами, на май­данчику і в масиві останця — укріплена скарбниця князів Вишневецьких. Можливо, з остан­німи обʼєктами повʼязане спорудже­н­ня смуги частоколу і також знахідки уламків емальованих кахлів 17 ст. Біля пн.-сх. схилу останця досліджено кілька під­курган. поховань 12–13 ст., у під­ніж­жі виявлено 4 поселе­н­ня 1 — поч. 2 тис. н. е. Серед знахідок — уламки ліпної кераміки, вироби з кварциту, кременю і граніту доби енеоліту–бронзи (кін. 4–2 тис. до н. е.), фрагменти гончар. посуду давньоруського і післямонгол. часів (11–13 ст.). Дослідники вважають, що на г. Пріся після монгол. навали пере­селилися мешканці літопис. м. Сніпорід, а в окрузі на поч. 15 ст. великий литов. князь Вітовт оселив частину вихідців із черкес. Пʼяти­гір­ря й золотоордин. володінь на Пн. Кавказі. Колекції з роз­копок зберігаються у фондах Ін­ституту археології НАНУ (Київ), Лубен. краєзн. музеї.

Завантажити статтю