Олексіївська культура
ОЛЕКСІ́ЇВСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура доби неоліту. Датовано часом від 7000 до 5500 р. тому. Осн. пам’ятки: Олексіївська Засуха, Мартинівка, Долинка, Ішунь, Суат ІІІ, Алачук. Тер. поширення — степи Рівнин. та яйли Гір. Криму; генет. підоснова — кукрекська культура та, частково, шпанська культура. Крем’яна індустрія характеризується розвиненою пластинчастою технікою розколювання з одноплощин. нуклеусів. Знаряддя: мікроліти (трапеції та сегменти зі стрімкою та пласкою ретушшю, прямокутники, платівки з притупленим краєм, вістря з мікрорізцевим сколом), кінцеві та підокруглі скребачки, кутові та бокові різці на відщепах та платівках, вкладені кукрек. типу. Посуд — нечисленні плоскодонні слабопрофільов. майже неорнаментов. слоїки. Носії О. к. займалися полюванням на степ. тварин, збиральництвом, на пізньому етапі, ймовірно, тваринництвом. Госп. сезон. цикл передбачав використання степів Рівнин. Криму взимку та лукових степів яйл Першого пасма Крим. гір влітку.
Рекомендована література
- Яневич О. О. Етапи розвитку культури Кукрек в Криму // Археологія. 1987. Вип. 58.
Завантажити статтю
