Олексій

ОЛЕКСІ́Й (Громадський Олександр Якович; 01(13). 11. 1882, с. Докудув, нині Докудув-Перший Люблін. воєводства, Польща — 07. 05. 1943, похов. у м. Кременець Терноп. обл.) — церковний діяч. Закін. Холм. духовну семінарію (нині Польща, 1904) та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1908). У липні 1908 висвяч. на священика, служив у м. Холм, 1917–18 — у Бессарабії. 1918 возвед. у сан протоієрея. 1918–29 — викладач, водночас 1921–23 — ректор Кременец. духов. семінарії. 11 лютого 1922 прийняв чернечий постриг. 3 вересня того ж року хіротонізов. на єпископа Луцького, вікарія Волин. єпархії Польс. Православ. Церкви, від 12 жовтня — правлячий єпископ Гроднен. єпархії; від 21 квітня 1923 — єпископ Гродненський і Новогрудський. 3 липня 1928 возвед. у сан архієпископа. Від 15 квітня 1934 — архієпископ Волинський і Кременецький. У червні 1940 під тиском рад. влади визнав юрисдикцію РПЦ. 18 серпня 1941 скликав собор у Почаїв. Свято-Успен. лаврі (нині Кременец. р-ну), під час якого проголошено заснування Укр. Автоном. Православ. Церкви. Від 25 листопада 1941 — митрополит Волинський і Житомирський, екзарх України. Автор низки праць церк.-істор., агіогр., богослов. тематики та проповідей. Убитий невідомими особами побл. с. Смига (нині смт Дубен. р-ну Рівнен. обл.).

о. П. Влодек