Олексюк Олег Васильович

ОЛЕКСЮ́К Олег Васильович (21. 04. 1970, м. Цюрупинськ, нині Олешки Херсон. р-ну Херсон. обл.) — письменник, перекладач. Член НСПУ (2005). Заслужений працівник культури України (2018). Лауреат 1-ї премії літ. конкурсу ім. В. Дроцика (2018). Закін. факультет укр. філології Херсон. пед. університету (1999), факультет соц. роботи Нац. університету «Києво-Могилян. академія» (2007), факультет менеджменту і бізнесу Київ. університету культури (2020). На культ.-осв. роботі в Херсон. обл., засн. і кер. низки громад. організацій; від 2005 — гол. ред. обл. г. «Молодь Херсонщини». Голова Херсон. обл. об’єдн. товариства «Просвіта» (від 2000), громад. об’єдн. «Українська Хата — талантами багата» (від 2019). Гол. ред. та упорядник альманахів «Чиста криниця» (вип. 1–9, 1995–2012), «Молода муза» (вип. 1–6, 2006–14), «Літературний Херсон» (2007), «Мазепа і Херсонщина» (2009) та «Голопристанська Lit­terra» (вип. 1–2, 2015–18). Дебютував 1995 проз. кн. «Казка бабусі Акації», що розпочала автор. серію книг для малят «Юльчина бібліотечка», а наступ. року побачила світ перша зб. поезій «Ти — Україна». Жанр. палітра поета різноманітна — балади, сонети, пісні, присвяти, акровірші, рондо, експромти, рімейки. Твори О. вміщені в колектив. збірниках та альманахах «Степ», «Голос Батьківщини», «Ковток життя», «Гойдалки над степом», «З Україною в серці», «Письменницька ватра над Черемошем», «Солокія» тощо. Переклав українською мовою з англ. окремі поезії Дж. Флетчера-старшого, М. Дрейтона, С. Деніела та ін., має десятки перекл. із російської. Автор низки розвідок та крит. оглядів у періодиці з питань літ-ри і літ. процесу; літ.-мовознав. дослідж. «Поетика творів Миколи Братана» (Хн.; К., 1999; 2004); зб. передмов «На крилах «Просвіти» (2008); статей та нарисів «До “Просвіти”» (1998), «Запрошуємо до духовної скарбниці Голопристанщини» (2015), «Артлабораторія “Українська Хата — талантами багата”: Перші кроки» (2020; усі — Херсон); зб. пісень «Школо-Либідко» (2005; 2007), «Блокнот» (2009), «Творчий час» (2019; 2020), «Добропілля» (2020; усі — Київ; Херсон), «Переспіви пісень Кота Леопольда» (Хн., 1999; 2002).

Завантажити статтю