Олійник Микола Якович

ОЛІ́ЙНИК Микола Якович (09. 03. 1923, містечко Бишів Київ. губ., нині село Фастів. р-ну Київ. обл. — 08. 01. 1997, Київ) — письменник, критик, перекладач. Батько Ю. Олійника. Член СПУ (1955). Літ. премія ім. Лесі Українки (1991). Навч. у Київ. пед. інституті (1940–41). У липні 1941 у Києві заарешт. органами НКВС, за сфабриков. звинуваченням в антирад. агітації ув’язнений у спецтаборі в м. Актюбинськ (Казахстан), працював на буд-ві феросплав. заводу. Від вересня 1942 — у складі штраф. батальйону на фронті (мав бойові нагороди), після демобілізації 1948 повернувся на батьківщину, був ред. рай. газети. Після завершення вищої освіти 1950–58 працював у г. «Радянська Волинь» (Луцьк, керував обл. літ. об’єднанням) і «Молодь України» (Київ), потім — завідувач відділу прози у ж. «Вітчизна» (з початком черг. хвилі переслідувань укр. інтелігенції 1972 звільн.). Дебютував віршем «Тарасу Шевченку» у бишів. рай. г. «За більшовицькі колгоспи» (1939, 9 березня). Виступав з оповіданнями, нарисами, збирав нар. творчість. Після виходу першої кн. прози «Волинські оповідання» (1955) провід. темою для письменника стало дослідж. життя й творчості Лесі Українки — написав цикл худож.-докум. творів, що отримали схвал. відгуки літ. критики, зокрема повісті «Леся» (ч. 1, 1957; ч. 2, 1960) та «Одержима» (1963), що перевид. 1966 під назвою «Дочка Прометея». Автор трилогій «Пролог» (1975; романи «Туди, де бій», «Жага» і «Чужина») та «Жилюки» (кн. 1 — «Велика Глуша», 1965; кн. 2 — «Кров за кров», 1968; кн. 3 — «Судний день», 1982), романів «Зерна» (1977), «Хрест» (1994) тощо. У твор. доробку також — п’єси «Оновлення» (1957), «Одержима» (1979), зб. повістей, оповідань і новел «Чуєш, брате мій» (1959), «За життя» (1962), «Снігоцвіт» (1964), «За красою» (1967), «Терпкий запах живиці» (1980), «Одиниця виміру» (1987), «Біль» (1995; усі — Київ), есе та літературозн. статті про Г. Сковороду, М. Куліша, Ю. Словацького, Марка Черемшину, Б. Грінченка, Г. Хоткевича, Г. Мачтета, Василя Яна, А. Головка, Л. Леонова, В. Земляка, Д. Бедзика та ін., рец., переклади з літ-р народів СРСР. Окремі твори О. перекладені рос., білорус., латис., груз., болгар., польс., чес., словац. мовами. 2007 у рідному селі встановлено погруддя О., у серії «Бібліотека українця» Київ. університету вийшла кн. «Микола Олійник: Літ. портрет», до якої вміщено чимало раніше не опубл. його творів.

Рекомендована література

1. Мусієнко О. Доброволець // Освіта. 1995. № 19–20;
   Google Scholar Internet
2. Микола Олійник: літ. портрет, публіцистика // Бібліотека українця. К., 1998.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю