ОЛІ́ЙНИК Микола Якович (09. 03. 1923, містечко Бишів Київ. губ., нині село Фастів. р-ну Київ. обл. — 08. 01. 1997, Київ) — письмен­ник, критик, пере­кладач. Батько Ю. Олійника. Член СПУ (1955). Літ. премія ім. Лесі Українки (1991). Навч. у Київ. пед. ін­ституті (1940–41). У липні 1941 у Києві заарешт. органами НКВС, за сфабриков. звинуваче­н­ням в антирад. агітації увʼязнений у спецтаборі в м. Актюбинськ (Казах­стан), працював на буд-ві феро­сплав. заводу. Від вересня 1942 — у складі штраф. баталь­йону на фронті (мав бо­йові нагороди), після демобілізації 1948 повернувся на батьківщину, був ред. рай. газети. Після заверше­н­ня вищої освіти 1950–58 працював у г. «Радянська Волинь» (Луцьк, керував обл. літ. обʼ­єд­на­н­ням) і «Молодь України» (Київ), потім — завідувач від­ділу прози у ж. «Вітчизна» (з початком черг. хвилі пере­слідувань укр. інтелігенції 1972 звільн.). Дебютував віршем «Тарасу Шевченку» у бишів. рай. г. «За більшовицькі колгоспи» (1939, 9 березня). Ви­ступав з оповіда­н­нями, нарисами, збирав нар. творчість. Після виходу першої кн. прози «Волинські оповіда­н­ня» (1955) провід. темою для письмен­ника стало дослідж. життя й творчості Лесі Українки — написав цикл худож.-докум. творів, що отримали схвал. від­гуки літ. критики, зокрема повісті «Леся» (ч. 1, 1957; ч. 2, 1960) та «Одержима» (1963), що пере­вид. 1966 під на­звою «Дочка Прометея». Автор трилогій «Пролог» (1975; романи «Туди, де бій», «Жага» і «Чужина») та «Жилюки» (кн. 1 — «Велика Глуша», 1965; кн. 2 — «Кров за кров», 1968; кн. 3 — «Судний день», 1982), романів «Зерна» (1977), «Хрест» (1994) тощо. У твор. доробку також — пʼєси «Оновле­н­ня» (1957), «Одержима» (1979), зб. повістей, оповідань і новел «Чуєш, брате мій» (1959), «За життя» (1962), «Снігоцвіт» (1964), «За красою» (1967), «Терпкий запах живиці» (1980), «Одиниця виміру» (1987), «Біль» (1995; усі — Київ), есе та літературозн. стат­ті про Г. Сковороду, М. Куліша, Ю. Словацького, Марка Черемшину, Б. Грінченка, Г. Хоткевича, Г. Мачтета, Василя Яна, А. Головка, Л. Леонова, В. Земляка, Д. Бедзика та ін., рец., пере­клади з літ-р народів СРСР. Окремі твори О. пере­кладені рос., білорус., латис., груз., болгар., польс., чес., словац. мовами. 2007 у рідному селі встановлено погру­д­дя О., у серії «Бібліотека українця» Київ. університету ви­йшла кн. «Микола Олійник: Літ. порт­рет», до якої вміщено чимало раніше не опубл. його творів.