О́ЛСОН Девід-Лерой (Olson David Leroy; 17. 03. 1942, м. Окленд, шт. Каліфорнія, США) — американський матеріало­знавець. Іноз. чл. НАНУ (2000). Закін. Університет шт. Вашинґтон зі ступ. бакалавра фіз. металургії (м. Пул­лман, 1965); здобув докторат з матеріало­знавства у Корнел. університеті (м. Ітака, шт. Нью-Йорк, 1970); по­глиблював зна­н­ня в Університеті шт. Огайо (м. Колумбус, 1971–72). Від 1972 працював у Вищій гірн. школі шт. Колорадо (м. Ґолден): від 1978 — проф., водночас 1981–85 — керівник Центру зварюва­н­ня, 1986–99 — проректор. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми зварювал. металургії, методи нанесе­н­ня покрит­тів, мікролегува­н­ня, неруйнів. контроль, характеристики матеріалів при низьких т-рах, фізика та механіка крихкого руйнува­н­ня, де­градація матеріалів під впливом опроміне­н­ня, зношува­н­ня та корозії. Спів­працював з науковцями Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ) в галузі роз­робле­н­ня методів зварюва­н­ня кріоген. кон­струкцій і високоміц. сталей, дослідж. особливостей руйнува­н­ня матеріалів під дією водню. 2019 у Брати­славі брав участь у 72-й щоріч. асамблеї Між­нар. ін­ституту зварюва­н­ня, де за знач. внесок у роз­виток пере­дових технологій, матеріалів та обладна­н­ня для зварюва­н­ня і споріднених процесів отримав Між­нар. приз ім. Є. Патона.