Ольхівський Борис Юліанович

Визначення і загальна характеристика

ОЛЬХІ́ВСЬКИЙ Борис Юліанович (псевд.: М. Куницький, П. Щитинець, Борис Поліщук, Б. О., Нотатник, Левко Панасенко, Омелян Павлюк, М. Цатадзе; 29. 07(11. 08). 1906, с. Щитники Брест-Литов. пов., нині Брест. обл., Білорусь — кін. червня 1944, м. Саґан, Німеччина, нині Жаґань, Польща) — публіцист, критик, історик, етнограф, фольклорист. Закін. Брест. приватну рос. гімназію (1926), навч. у Вілен. університеті (нині Вільнюс, 1926–30). Як співроб. львів. Архіву історії унії (1930–33) досліджував Полісся, Волинь, Холмщину і Підляшшя, збирав фольклор на Поліссі та Волині, вивчав укр. гравюру доби бароко й стародавні мапи України. Вів активну журналіст. діяльність, друкував розвідки в числен. укр. і польс. виданнях. Співред. варшав. літ. часопису «Ми» (1938–39) і «Бібліотеки українського державника», ред. «Трибуни молодих» при париз. ж. «Тризуб», один із засн. видавництва «Варяг», співроб. Укр. наук. інституту у Варшаві. Від 1940 викладав історію в Укр. гімназії у Холмі. Під час 2-ї світової вій­ни був кер. укр. відділу радіостанції в Бєлгороді (РФ), співпрацював із берлін. г. «Нова доба», потім — співроб. культур. відділу Укр. центр. комітету у Львові. Вступив добровольцем до дивізії «Галичина», однак незабаром захворів і помер у шпиталі. Оспівував і популяризував рідне Полісся, зокрема писав про приспану укр. душу поліщука, його комплекс нац. меншовартості, золоту добу укр. історії Полісся — Галиц.-Волин. князівство. У часописі «Ми» опублікував рец. на літ., істор. й політ. твори Д. Чижевського, У. Самчука, В. Січинського, В. Кучабського, А. Оссендовського, І. Коровицького, Ю. Липи, Д. Віконської та ін. Був першим істориком укр. руху на Поліссі, написав історію УНР, що не збереглася. Спираючись на історіософ. ідеї В. Липинського, підготував і видав книгу з укр. «націології» — «Вільний нарід» (Варшава, 1937).

Завантажити статтю