Ольшевський Ігор Едилович

ОЛЬШЕ́ВСЬКИЙ Ігор Едилович (26. 05. 1958, м. Володимир-Волинський, нині Володимир Волин. обл. — 06. 06. 2021, Луцьк) — письмен­ник, літературо­знавець, пере­кладач, композитор-аматор. Син Е. Ольшевського. Член НСПУ (2005). Літ.-мист. премії ім. А. Кримського (2010), ім. П. Куліша (2018). Закін. Луцький пед. ін­ститут (1982). Працював кер. літ. гуртка, ред. Волин. обл. б-ки для юнацтва, 2000–05 — відп. секр. г. «Луцьк молодий», від 2006 — спів­роб. інформ. центру Волин. університету (Луцьк). Дебютував вір­шем-сонетоїдом «Летіла пісня» у г. «Молодий ленінець» (1977, 29 січня). Автор зб. верлібрів «Редактор снів» (2003), лірич. трикниж­жя «Зодіакальне світло» (2008), зб. психоделіч. прози «Хованки в житі» (2009), есе «Леся Українка: містика імені й долі» (2004), «Павло Тичина: таїна життя і творчості» (2005), «Григорій Сковорода: місія Посланця» (2008), «Павло Тичина: нові штрихи до містичного порт­рета» (2012), трактату в особах «Агатангел Кримський: поклик Сходу» (2012), наук.-фантаст. роз­відки «Від­лу­н­ня до­історичних цивілізацій?» (2013), роману-есе в листах, інтервʼю і коментарях «Тарас Шевченко: від імені — до Місії» (усі — Луцьк). Вірші О. вводять читача у світ автор. медитацій, філос. осмисле­н­ня різноманіт. пластів нашого буття — як реальних, так і сюр­реальних, ліричні поезії присвячені вічній темі коха­н­ня, проза — темі духов. вибору між світлом і темрявою — вибору, який повинен зробити кожен. Пере­кладав з рос., білорус. та польс. мов. Окремі вірші О. пере­кладали російською мовою В. Бич та О. Васильєв. Пісня «Лесі Українці» (на вірші Л. Михальчук) стала своєрід. візитівкою тріо бандуристок «Дивоструни» Волин. університету.

Завантажити статтю