Олянчин Домет Герасимович

Визначення і загальна характеристика

ОЛЯ́НЧИН Домет Герасимович (06, за ін. даними — 19. 08. 1891, с. Війтівка Брацлав. пов. Поділ. губ., нині Гайсин. р-ну Вінн. обл. — 25. 06. 1970, м. Штут­тґарт, Німеч­чина) — історик. Почес. д-р УВУ (1962). Член Укр. істор.-філол. товариства, НТШ і УВАН. Склав екс­терном іспити за повітову 2-класну школу в Брацлаві (1909), закін. пед. курси у м. Камʼя­нець-Подільський (нині Хмельн. обл., 1912). Від­тоді учителював. 1914 мобілізов. до рос. армії, 1915 потрапив у полон. 1915–16 вів культ.-осв. роботу серед українців у таборах для полонених у м. Фрайштадт (нині Австрія) та Зальцведель (Німеч­чина), яку організовував Союз визволе­н­ня України. 1917–18 мешкав у м. Біла Під­ляська (нині Польща), брав участь в організації укр. шкіл на Поліс­сі й Волині. Від березня 1918 — у Києві. Працював як урядовець у від­ділі шкіл. ради Мін-в освіти УНР і Української Держави, зокрема опікувався скла­да­н­ням освіт. про­грам для середньої школи. 1919 евакуювався до Він­ниці, звідти — до м. Жмеринка (нині Вінн. обл.). Від червня 1920 — при штабі Армії УНР (спів­роб., ред. г. «Козацька думка»). Разом із ін. вояками Армії УНР 1921 інтернований у Польщі, звідки пере­їхав до Німеч­чини. Навч. на під­готов. курсах при Укр. університеті в Києві (1918–19), істор.-філол. факультеті Камʼянець-Поділ. укр. університету (1920–21), в Нім. ін­ституті для чужинців (1921–23) та на філос. факультеті Берлін. університету (1923–26), де 1928 захистив доктор. дис. «Григорій Сковорода (1722–1794): Український філософ-містик: Життя та творчість». 1926–30 — асистент кафедри історії України Укр. наук. ін­ституту в Берліні; 1932–35 ви­вчав теологію в Мюнстер. університеті; 1935–37 за сприя­н­ня дир. Сх.-європ. ін­ституту проф. Г. Коха працював у архівах м. Кеніґсберґ (нині м. Калінін­град, РФ); 1937–40 — наук. асист., завідувач від­ділу Ін­ституту закордон. справ; під час 2-ї світової вій­ни — пере­кладач; 1950–63 — спів­роб. б-ки (усі — Штут­тґарт); 1965–70 — над­звич. проф. УВУ (Мюнхен). Належав до між­воєн. поколі­н­ня (1920–30-і рр.) укр. істориків-емі­грантів, які ви­вчали й публікували зх.-європ. джерела з укр. історії. Істор. по­гляди і світос­прийня­т­тя О. сформувалися під впливом пред­ставників консе­рватив. ідеології та державниц. напряму в укр. історіо­графії 1-ї третини 20 ст., пере­важно В. Липинського і Д. Дорошенка. Деякі зі своїх праць він опублікував із присвятою В. Липинському та О. Скоропису-Йолтуховському. Видав низку документів і матеріалів, від­найдених у зх.-європ., пере­важно нім., архівах і б-ках у Берліні, містах Бреслау (нині Вроцлав), Данциґ (нині Ґданськ; обидва — Польща), Ґьот­тінґен, Дрезден, Ляйпциґ, Мюнстер, Штут­тґарт та ін. Під­готував до публікації пункти І. Виговського укр. послам на Варшав. сейм 1659, які мали увійти до 156-го тому «Записок Наукового товариства імені Шевченка», що так і не побачив світ (опубл. 1991). Автор праць з укр. історії Середньовіч­чя та ран­ньомодер. часів, зокрема з історії укр.-нім. політ., культур. й екон. звʼязків 17–18 ст., Геть­манщини поч. 18 ст., проте­стант. течій в історії укр. Церкви, зовн.-торг. від­носин України 17–18 ст. (з Балтикою, нім. державами, Кримом тощо), а також студій, присвяч. Г. Сковороді, Т. Шевченку, Ф. Шіл­леру та ін. Об­стоював тезу про інтегрованість укр. земель ран­ньомодер. доби у заг.-європ. ринок. Завдяки джерел. роз­шукам склав списки укр. студентів, які навч. в нім. університетах 18 ст., та укр. купців, які проводили торг. операції у Вроцлаві, Кеніґсберзі та Ляйпцизі. Особовий фонд О. зберігається в архіві УВУ. Низка його праць, присвяч. Г. Сковороді, Т. Шевченку, порт­рету П. Полуботка та ін., лишилася в рукописах.

Пр.: Два листи геть­манів — Бог­дана Хмельницького та Івана Виговського — до курфюрста бранденбурзького Фрідріха Вільгельма // Хлібороб. Україна. Кн. 5. Ві­день, 1924–25; З матеріалів до українсько-німецьких політичних зносин другої половини XVIII стол. // Зап. Укр. наук. ін­ституту. Т. 1. Берлін, 1927; Hryhorij Sko­woroda 1722–1794: Der ukrainische Philo­soph des XVIII. Jahrhundert und seine geistig-kulturelle Umwelt. Berlin; Königs­berg, 1928; Від­повідь Д. Чижевському // Нова зоря. 1929, 8 верес.; Українсько-бранденбурзькі політичні зносини в XVII cт.: Часи геть­мана Бог­дана Хмельницького // Зап. НТШ. 1931. Т. 151; З приводу праці про Г. Сковороду // Зап. чина св. Василія Великого. 1932. Т. 4, вип. 1/2; Вістка про Україну й козацькі події у старій німецькій літературі // Хлібороб. шлях. 1933. № 7, 13/14; До історії торгівлі України з Кримом (1754–1758) на основі меморіялу французького консуля Шарля Пес­сонеля // Зап. НТШ. 1933. Т. 152; Про студіюючих українців у Бреслявлі в XVIII ст. (винятки з матрикелів) // Вістник [Львів]. 1934. Т. 2, кн. 6; Україніка з німецьких журналів // Наша культура [Варшава]. 1935. № 7; 1936. № 1, 4, 7, 10, 12; До історії торгівлі України-Руси з Балтикою, зокрема ж Стародуба з Кенігсбергом на­прикінці XVII й на початку XVIII ст. // Зап. чина св. Василія Великого. 1936. Т. 6, вип. 1/2; Zur Frage der Generalfäderation zwischen Protestanten und Orthodoxen in Wilna 1599 // Kyrios [Königsberg]. 1936. Bd. 1; Торговельні зносини України з Бреславлем у 18 ст. // Наша культура. 1936. № 1; Україніка в чеських часописах // Там само. 1937. № 1; Геть­ман Іван Мазепа в світлі ви­да­н­ня Йоган­на Венделя Барділі з 1730 р. // Там само. № 10; Опис подоро­жі шведського посла на Україну 1656–1657 рр. // Зап. НТШ. 1937. Т. 154; Памʼят­ки із минулого українського духовно-культурного життя в Кенігсберзі // Наук. зб. в 30 річницю наук. праці проф. д-ра І. Огієнка. Варшава, 1937; У справі царського «ордену Юди» з 1709 р. для геть­мана Мазепи // Вістник. 1939. Т. 1, кн. 2; До стосунків геть­мана Бог­дана Хмельницького з єрусалимським патріярхом Паісієм в 1648–1649 рр. // Богослов. вісн. 1948. № 2; Україніка в Штудгарті // Україна [Париж]. 1951. № 7; Чи то справді «тризуб» український герб: Символіка знаку на реверсі монет Володимира Великого і його нащадків // Там само. 1952. № 8; Порт­рет Мазепи: Який з досі ві­домих мальованих порт­ретів є до нього подібний // Шлях пере­моги. 1961. № 1–2, 4; З моїх архівних дослідів в Німеч­чині від 1925 до 1938 р. (причинок до української історіо­графії) // Наук. зап. УВУ: Істор.-філос. ф-т. 1965–66. № 8.

Літ.: Крупницький Б. Історіо­знавчі про­блеми історії України: Зб. ст. (на правах рукопису). Мюнхен, 1959; O. Ohloblyn. Domet Olyanchyn (1891–1970) // The an­nals of the Ukrainian academy of arts and Sciences in the United States. New York, 1969–72. Vol. 12, № 1/2; Полонська-Василенко Н. Памʼяті Домета Олянчина // УІ. 1970. № 4; Помер видатний український історик проф. Домет Олянчин // Свобода. 1970, 12 серп.; Тетеріна-Блохин Д. Видатний український історик-архівіст Домет Олянчин (19. 08. 1891–25. 06. 1970): До 115-річчя з дня народж. // 3-й Між­нар. наук. кон­грес «Укр. істор. наука на шляху твор. по­ступу» (Луцьк, 17–19 трав. 2006 р.): Доп. та пові­домле­н­ня. Т. 1. Лц., 2007; Universitas Libera Ucrai­nensis: 1921–2011. München, 2011.

О. В. Ясь

Завантажити статтю