Олександрія Державний дендрологічний парк НАНУ

«ОЛЕКСАНДРІ́Я» Державний дендрологічний парк НАНУ — один із найстаріших та найбільших за площею ландшафтних парків України, унікальна пам’ятка садово-паркового мистецтва кінця 18 — початку 19 століття. Знаходиться у пн.-сх. частині Правобереж. Лісостепу, на околиці м. Біла Церква Київ. обл. Тер. «О.» складається з істор. ядра садово-парк. ансамблю та нещодавно приєднаних ділянок природ. парку. До 1999 пл. парку становила 201,5 га, від 1999 — 297 га, від 2010 (після приєднання тер. лісового урочища Голендерня) — 400,6 га.

Засн. 1788 як складова частина спочатку літньої, а пізніше — осн. резиденції графів Браницьких. Донині залишається дискусійним питання про походження назви парку. Існує версія про присвяту власниці й засн. — Олександрі Василівні Браницькій (Енгельгардт), інша — рос. імператору Олександру І. 1918–20 парку було завдано величез. збитків. 1920, після організації Білоцерк. с.-г. технікуму (нині аграр. університет), парк передано у його користування з новою назвою — ім. Ч. Раковського. Від 1946 підпорядк. АН УРСР (нині НАНУ). 1963 внесено до Держ. реєстру пам’яток культур. спадщини нац. значення, 2002 — до Держ. реєстру наук. об’єктів, що становлять нац. надбання України. Рельєф сформований 3-ма глибокими балками, що паралельно розділяють пологий схил. Тер. парку тече р. Рось (бас. Дніпра). У пд.-зх. частині парку на лівому березі річки розташ. найвищий пагорб Палієва гора з рештками земляних укріплень поч. 18 ст. Парк був створ. на основі природ. діброви за планом та під керівництвом франц. арх. Мюффо, за участі арх. Д. Ботані та садівника А. Станге. Пізніше роботами керували садівники Бартецький, Вітт, від 1815 — А. Єнс. Спочатку парк задумано як невеликий зелений масив біля будівлі «Аустерія». Згодом побудовано 4 двоповерх. павільйони для гостей та дітей, танц. павільйон (Зала Балова) та багато ін. об’єктів. Поступово парк розбудовували у бік р. Рось, було створ. систему ставків заг. пл. 12 га. На ділянках перепадів водних потоків — водоспади і каскади, у декор. оформленні яких використано граніт, що виходить на поверхню землі. Під керівництвом садівника А. Єнса створ. високохудожні пейзажі у центр. і сх. частинах парку. Зх. сторона залишалася неупорядкованою і була перетворена у «Звіринець». Закладено плодові сади, особливо вирізняється обгороджений високою цегляною стіною сад «Мур», де були зібрані найцінніші сорти плодових дерев. На тер. парку виділено 6 типів садово-парк. ландшафтів: лісовий, парк., лучний, садовий, регуляр. та альпійський. «О.», як і більшість парк. ансамблів класицизму, мав в основі ідей. задуму літ.-філос. підтекст. За припущенням деяких дослідників, це була «Божественна комедія» Данте Аліґ’єрі. Подорож парком мала починатися із зарічк. місцевості «Голендерня», де розташовувалися загадк. штольні та ліс, а далі, ніби через міфічну ріку, човном потрапляли до чистилища, представленого острів. композиціями. Більша частина парку мала уособлювати 7 небес, зокрема композиція зі статуєю Меркурія, ділянка Клини з образом Юпітера у центрі тощо. Крім міфіч., композиції парку розподілялися на меморіал. — тісно пов’язані із видат. особами, близькими до роду Браницьких, зокрема у парку виділяють 3 темат. цикли, присвяч. Г. Потьомкіну, М. Воронцову та П. Багратіону, та романтичні — колонада «Луна», Китай. місток, «Острів Руж», «Острів Марії», «Руїни» та багато ін. Колонада «Луна», побудована наприкінці 18 ст., має унікал. акустичні властивості. Споруда «Руїни», зведена наприкінці 18 ст. на греблі нижніх ставків, імітує руїни Стародав. Риму в поєднанні з чудовим водоспадом. Круті схили балки з’єднує Китай. місток з альтанкою у його центр. частині. Серед відновлених архіт. об’єктів не менший інтерес викликають ротонда, гол. вхід, колона «Пелікан». У період розквіту в «О.» була представлена чимала колекція скульптур (майже не збереглася), яка й нині має значну мист. цінність. На тер. дендропарку 1962 створ. музей, де експонуються 15 скульптур з білого мармуру роботи відомих італ. майстрів. 2019 завершено роботи з реконструкції танц. павільйону. Переважна частина діброви (заг. пл. 45 га) представлена старовіковими дубами (200–250 р.). Особл. декоративністю вирізняються пейзажі Великої галявини (пл. 10 га) — композиц. центру парку, де збереглася значна кількість старовікових екзотич. дерев, а також найромантичнішої серед галявин — Малої галявини (т. зв. галявина танцюючих дубів).

Дендропарк «О.» став одним із перших центрів інтродукції рослин в Україні. Період створення колекцій деревних рослин у парку має 3 етапи: від часу заснування парку до 1917; від 1917 до юрид. підпорядкування НАНУ; від 2000 і донині. В «О.» вперше в Україні було інтродуковано такі рослини, як ялиця біла, модрина європейська, псевдотсуга Мензіса, ялівець звичайний, біота східна, туя західна та ін. Створ. колекційно-експозиц. ділянки: «Фрутіцетум» (1956), «Сірінгарій» (1985), «Коніферетум» (2004), «Розарій» (2012). Сучасна колекція генофонду рослин дендропарку нараховує 4545 видів, форм та культиварів: 3000 таксонів деревних і 1545 таксонів трав’янистих рослин. Серед життєвих форм колекцій. фонду дендропарку дерева становлять 42 %, чагарники — 53 %, напівчагарники — 1 %, ліани — 3,7 %.

Велику увагу в «О.» приділяють вивченню рідкіс. видів флори України. У парку ростуть 31 вид деревних та 71 вид трав’янистих рослин, занес. до Червоної книги України, зокрема, ялівець високий, глід Пояркової, модрина польська, тис ягідний, береза Клокова, зіновать біла, вовчі ягоди пахучі, ясен білоцвітий, жимолость блакитна, жостір фарбувальний, берека, клокичка периста, бузок угорський. До сучас. складу раритет. фракції фітобіоти залучено 257 раритет. видів рослин різних систематич. груп, життєвих форм, типів ареалів, екол. та ценотич. приуроченості, які внесені до міжнар., держ. та регіонал. Червоних списків.

Гербар. фонд нараховує 24 тис. зразків. За класифікацією фітоценозів, яку наведено у Зеленій книзі України, і за сінфітоценол. класом вікову діброву та степовий фітоценоз Палієвої гори зараховують до 3-го класу (рідкісні та унікал. фітоценози з найбільшою природоохорон. значимістю). Фітоценози із прибереж., водними, лучними угрупованнями на галявинах, а також насадженнями із рослин-екзотів належать відповідно до 4-го і 5-го класів, як такі, що мають госп.-еталонне значення та охороняються за фіто-істор., ботан.-геогр. і хоролог. ознаками.

Літ.: Косаревский И. А. Искусство паркового пейзажа. Москва, 1977; Вечерський В. В. Парк «Олександрія» // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довід. К., 2000; Галкін С. І. 65-річчя дендрологічного парку «Олександрія» НАН України як наукової установи Академії наук України // Інтродукція рослин. 2011. № 4; Його ж. Дендрологічний парк «Олександрія» НАН України (історія та сучасність). Біла Церква, 2012; Галкін С. І., Калашнікова Л. В. Збереження біорізноманіття — основа концепції екологічної стежки дендрологічного парку «Олександрія» НАН України // Наук. вісн. Нац. лісотех. університету України: Сучас. стан і перспективи розвитку садово-парк. господарства. 2013. Т. 23, № 5; Шевченко Н. О. Аналіз рекреаційного продукту дендрологічного парку «Олександрія» для підготовки перспективної моделі територіальної організації туристичної сфери регіону // Вісн. Нац. академії керів. кадрів культури і мистецтв. 2017. № 2; Галкін С. І., Дойко Н. М., Бойко Н. С. Колекційний фонд деревних рослин дендропарку «Олександрія» НАН України // Лісове і садово-парк. госп-во. 2017. № 11.

О. В. Піхало, В. В. Міндер, І. О. Сидоренко, Н. С. Бойко