Олександрія Державний дендрологічний парк НАНУ

Визначення і загальна характеристика

«ОЛЕКСАНДРІ́Я» Державний дендрологічний парк НАНУ  — один із най­старіших та найбільших за площею ландшафтних парків України, унікальна памʼятка садово-паркового мистецтва кінця 18 — початку 19 столі­т­тя. Знаходиться у пн.-сх. частині Прав­обереж. Лісо­степу, на околиці м. Біла Церква Київ. обл. Тер. «О.» складається з істор. ядра садово-парк. ансамблю та нещодавно при­єд­наних ділянок природ. парку. До 1999 пл. парку становила 201,5 га, від 1999 — 297 га, від 2010 (після при­єд­на­н­ня тер. лісового ур­очища Голендерня) — 400,6 га.

Засн. 1788 як складова частина спочатку літньої, а пізніше — осн. резиденції графів Браницьких. Донині залишається дис­кусійним пита­н­ня про походже­н­ня назви парку. Існує версія про присвяту власниці й засн. — Олександрі Василівні Браницькій (Енгельгардт), інша — рос. імператору Олександру І. 1918–20 парку було зав­дано величез. збитків. 1920, після організації Білоцерк. с.-г. технікуму (нині аграр. університет), парк пере­дано у його користува­н­ня з новою на­звою — ім. Ч. Раковського. Від 1946 під­порядк. АН УРСР (нині НАНУ). 1963 внесено до Держ. реєстру памʼяток культур. спадщини нац. значе­н­ня, 2002 — до Держ. реєстру наук. обʼєктів, що становлять нац. на­дба­н­ня України. Рельєф сформований 3-ма глибокими балками, що паралельно роз­діляють пологий схил. Тер. парку тече р. Рось (бас. Дні­пра). У пд.-зх. частині парку на лівому березі річки роз­таш. найвищий пагорб Палієва гора з рештками земляних укріплень поч. 18 ст. Парк був створ. на основі природ. діброви за планом та під керівництвом франц. арх. Мюффо, за участі арх. Д. Ботані та садівника А. Станге. Пізніше роботами керували садівники Бартецький, Вітт, від 1815 — А. Єнс. Спочатку парк задумано як невеликий зелений масив біля будівлі «Аустерія». Згодом побудовано 4 двоповерх. павіль­йони для гостей та дітей, танц. павіль­йон (Зала Балова) та багато ін. обʼєктів. По­ступово парк роз­будовували у бік р. Рось, було створ. систему ставків заг. пл. 12 га. На ділянках пере­падів водних потоків — водо­спади і каскади, у декор. оформлен­ні яких викори­стано граніт, що виходить на поверх­ню землі. Під керівництвом садівника А. Єнса створ. високохудожні пейзажі у центр. і сх. частинах парку. Зх. сторона залишалася неупорядкованою і була пере­творена у «Звіринець». Закладено плодові сади, особливо вирізняється обгороджений високою це­гляною стіною сад «Мур», де були зі­брані найцін­ніші сорти плодових дерев. На тер. парку виділено 6 типів садово-парк. ландшафтів: лісовий, парк., лучний, садовий, регуляр. та альпійський. «О.», як і більшість парк. ансамблів класицизму, мав в основі ідей. задуму літ.-філос. під­текст. За припуще­н­ням деяких дослідників, це була «Божествен­на комедія» Данте Аліґʼєрі. Подорож парком мала починатися із зарічк. місцевості «Голендерня», де роз­ташовувалися загадк. штольні та ліс, а далі, ніби через міфічну ріку, човном потрапляли до чистилища, пред­ставленого острів. композиціями. Більша частина парку мала уособлювати 7 небес, зокрема композиція зі статуєю Меркурія, ділянка Клини з образом Юпітера у центрі тощо. Крім міфіч., композиції парку роз­поділялися на меморіал. — тісно повʼя­зані із видат. особами, близькими до роду Браницьких, зокрема у парку виділяють 3 темат. цикли, присвяч. Г. Потьомкіну, М. Воронцову та П. Багратіону, та романтичні — колонада «Луна», Китай. місток, «Острів Руж», «Острів Марії», «Руїни» та багато ін. Колонада «Луна», побудована на­прикінці 18 ст., має унікал. акустичні властивості. Споруда «Руїни», зведена на­прикінці 18 ст. на греб­лі нижніх ставків, імітує руїни Стародав. Риму в по­єд­нан­ні з чудовим водо­спадом. Круті схили балки зʼ­єд­нує Китай. місток з альтанкою у його центр. частині. Серед від­новлених архіт. обʼєктів не менший інтерес викликають ротонда, гол. вхід, колона «Пелікан». У період роз­квіту в «О.» була пред­ставлена чимала колекція скульптур (майже не збереглася), яка й нині має значну мист. цін­ність. На тер. дендропарку 1962 створ. музей, де екс­понуються 15 скульптур з білого мармуру роботи ві­домих італ. майстрів. 2019 завершено роботи з рекон­струкції танц. павіль­йону. Пере­важна частина діброви (заг. пл. 45 га) пред­ставлена старовіковими дубами (200–250 р.). Особл. декоративністю вирізняються пейзажі Великої галявини (пл. 10 га) — композиц. центру парку, де збереглася значна кількість старовікових екзотич. дерев, а також найромантичнішої серед галявин — Малої галявини (т. зв. галявина танцюючих дубів).

Дендропарк «О.» став одним із перших центрів інтродукції рослин в Україні. Період створе­н­ня колекцій деревних рослин у парку має 3 етапи: від часу заснува­н­ня парку до 1917; від 1917 до юрид. під­порядкува­н­ня НАНУ; від 2000 і донині. В «О.» вперше в Україні було інтродуковано такі рослини, як ялиця біла, модрина європейська, псевдотсуга Мензіса, ялівець звичайний, біота східна, туя західна та ін. Створ. колекційно-екс­позиц. ділянки: «Фрутіцетум» (1956), «Сірінгарій» (1985), «Коніферетум» (2004), «Ро­зарій» (2012). Сучасна колекція генофонду рослин дендропарку нараховує 4545 видів, форм та культиварів: 3000 таксонів деревних і 1545 таксонів травʼянистих рослин. Серед жит­тєвих форм колекцій. фонду дендропарку дерева становлять 42 %, чагарники — 53 %, напів­чагарники — 1 %, ліани — 3,7 %.

Велику увагу в «О.» приділяють ви­вчен­ню рідкіс. видів флори України. У парку ростуть 31 вид деревних та 71 вид тра­вʼя­нис­тих рослин, занес. до Червоної книги України, зокрема, ялівець високий, глід Пояркової, модрина польська, тис ягідний, береза Клокова, зіновать біла, вовчі ягоди пахучі, ясен білоцвітий, жимолость блакитна, жо­стір фарбувальний, берека, клокичка периста, бузок угорський. До сучас. складу раритет. фракції фітобіо­ти залучено 257 раритет. видів рослин різних систематич. груп, жит­тєвих форм, типів ареалів, екол. та ценотич. приуроченості, які внесені до між­нар., держ. та регіонал. Червоних списків.

Гербар. фонд нараховує 24 тис. зразків. За класифікацією фітоценозів, яку наведено у Зеленій книзі України, і за сінфітоценол. класом вікову діброву та степовий фітоценоз Палієвої гори зараховують до 3-го класу (рідкісні та унікал. фітоценози з найбільшою природо­охорон. значимістю). Фітоценози із прибереж., водними, лучними угрупова­н­нями на галявинах, а також насадже­н­нями із рослин-екзотів належать від­повід­но до 4-го і 5-го класів, як такі, що мають госп.-еталон­не значе­н­ня та охороняються за фіто-істор., ботан.-геогр. і хоролог. ознаками.

Літ.: Косаревский И. А. Искус­ство паркового пейзажа. Москва, 1977; Вечерський В. В. Парк «Олександрія» // Па­мʼятки архітектури й містобудува­н­ня України: Довід. К., 2000; Галкін С. І. 65-річчя дендрологічного парку «Олександрія» НАН України як наукової установи Академії наук України // Інтродукція рослин. 2011. № 4; Його ж. Дендрологічний парк «Олександрія» НАН України (історія та сучасність). Біла Церква, 2012; Галкін С. І., Калашнікова Л. В. Збереже­н­ня біо­різномані­т­тя — основа концепції екологічної стежки дендрологічного парку «Олександрія» НАН України // Наук. вісн. Нац. лісотех. університету України: Сучас. стан і пер­спективи роз­витку садово-парк. господарства. 2013. Т. 23, № 5; Шевченко Н. О. Аналіз рекреаційного продукту дендрологічного парку «Олександрія» для під­готовки пер­спективної моделі територіальної організації туристичної сфери регіону // Вісн. Нац. академії керів. кад­рів культури і мистецтв. 2017. № 2; Галкін С. І., Дойко Н. М., Бойко Н. С. Колекційний фонд деревних рослин дендропарку «Олександрія» НАН України // Лісове і садово-парк. госп-во. 2017. № 11.

О. В. Піхало, В. В. Міндер, І. О. Сидоренко, Н. С. Бойко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю