Олексієнко Микола Іванович
ОЛЕКСІ́ЄНКО Микола Іванович (25. 04. 1945, с. Вовнянка Миргород. р-ну Полтав. обл. — 09. 04. 1998, Київ) — скульптор. Батько С. Олексієнка. Член НСХУ (1976). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1990). Закін. Київ. худож. школу ім. Т. Шевченка (1963; викл. О. Кашинський, А. Косаревська, Є. Семенов, М. Тищенко) і Київ. худож. інститут (нині Нац. академія образотвор. мистецтва та архітектури, 1973; викл. М. Вронський, М. Лисенко, І. Макогон, В. Сухенко), де викладав скульптуру й малюнок (1977–98). Основні галузі — монум., мемор. і станк. скульптура. Творчі задуми О. вирізнялися свободою скульптур. мислення. Майстер психол. портрета, оригін. композиц. вирішень у жанр. станк. творах. Учасник всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок від 1973. Роботи зберігаються у Черкас., Черніг. ХМ, Терноп. краєзн. музеї, Яготин. істор. музеї (Київ. обл.), Дирекції худож. виставок України (Київ). Брав участь у 1-му Житомир. скульптур. симпозіумі (1994), присвяч. образам літ. творчості В. Шевчука («Марення Олізара»).
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптурні композиції — «Кобзар з Полтавщини Кушнерик» (1972), «Оголена», «Шахтар з 27-біс», «Генеральний конструктор С. Корольов» (усі — 1973), «Портрет сина», «Полечко-поле», «Ранок Азова» (усі — 1975), «Спогад», «Чукотський хлопчик» (обидві — 1976), «Завірюха над мостом» (1977), «Академік К. Скрябін» (1976), «Парашутистка» (1978); мемор. дошка композитору А. Філіпенку в Києві (1984); пам’ятники — героям підпілля в м. Малин (нині Коростен. р-ну Житомир. обл., 1984), корабелам у Миколаєві (1990, обидва — співавт.).
Рекомендована література
- Гавриленко І. Дарунок ювілеєві // Прапор перемоги. 1977, 11 черв.;
- Лисенко Л. О. Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.