Олійник Микола Олексійович
ОЛІ́ЙНИК Микола Олексійович (02. 06. 1953, Київ — 02. 01. 2014, там само) — скульптор. Син О. Олійника та Н. Волкової, брат Н. Григорової. Народний художник України (2009). Член НСХУ (1983). Премія ім. О. Бойченка. Закін. Київський художній інститут (1977; майстерня В. Бородая). Основні галузі — монум., мемор., станк. і симпозіумна скульптура, мала пластика, медальєрне мистецтво. У монум. і станк. роботах звертався до образів рад. воїнів, видат. діячів культури. О. — скульптор широкого діапазону: від реаліст., лірич. спостережень до символ., експрес. пласт. узагальнень, абстракт. вітальних форм. Учасник всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1976. Персон. — в Києві (2013). Деякі роботи зберігаються в Дирекції худож. виставок НСХУ (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- меморіали — жертвам фашизму в с. Кортеліси Ратнів. (нині Ковел.) р-ну Волин. обл. (1980, співавт.) та жертвам Голодомору 1932–33 в м. Бориспіль Київ. обл. (2009); портрети — «Рядовий зенітного дивізіону (Автопортрет)» (1980), мистецтвознавиця Г. Хорошилова (1983), «Батькова пілотка» (1985); симпозіумна скульптура — «Миколаївські корабели» (Миколаїв, 1984), «Трійця» (Київ, 1993), «Яблуко 1, 2, 3», «Клепсидра» (усі — Київ. обл., 1994), «Любов» (1997); композиції — «Велосипедисти» (м. Лозанна, Швейцарія, співавт.), «Революція» (Рівне; обидві — 1986), «Жнива-41» (1987), «Чорнобиль» (м. Піттсбурґ, шт. Пенсильванія, США, 1990), «Свята трійця» (1993), «Коліноуклінний ангел» (Байкове кладовище в Києві, 1995), «Навіяно Булгаковим» (2002); пам’ятники — «Молодість країни» (Київ, 1988, не збережено), воїнам НКВС, які загинули під час оборони Києва в 1941 (1990), чувас. поету М. Сеспелю (м. Остер Черніг. обл.), художникам Й. Бокшаю та А. Ерделі (Ужгород; обидва — 1992), викладачам і студентам Київ. університету, які загинули на фронтах 2-ї світової війни (1994, співавт.), воїнам, які загинули в Афганістані 1979–89 (Київ, 1994), Роберту й Томасу Ельворті (м. Кропивницький, 2004), Катерині II (Одеса, співавт.), академіку С. Корольову (обидва — 2007), авіаконструктору І. Сікорському (2008), конструктору Л. Люльєву, інженерам-конструкторам В. Челомею, А. Люльці (усі — 2011), конструктору авіадвигунів О. Мікуліну, професору хімії В. Свентославському (обидва — 2013; усі — Нац. тех. університет України «Київ. політех. інститут»), митрополиту Петру Могилі (с. Ковалівка, нині Білоцерк. р-ну Київ. обл., 2013); мемор. дошки — генерал-полковнику М. Ватутіну (2002), композитору Р. Ґлієру (2005; обидві — Київ).
Рекомендована література
- Даскалова Р. О. Молоді художники. Скульптура: Фотоальбом. К., 1984;
- Національна спілка художників України: Альбом. К., 2002;
- 50 років Київській організації Національної спілки художників України. 1969–2019: Альбом. К., 2019.
Фотоілюстрації
. 1980. bronza.jpg "«Рядовий зенітного дивізіону (Автопортрет)». 1980. Бронза")
Завантажити статтю
Людина 
