Ольвія Національний історико-археологічний заповідник НАНУ
Визначення і загальна характеристика
«О́ЛЬВІЯ» Національний історико-археологічний заповідник НАНУ Створ. згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про охорону пам’яток культури і природи» від 3 березня 1926 побл. с. Парутине (нині Микол. р-ну Микол. обл.). У ході реорганізації Інституту історії матеріал. культури АН УРСР в Інститут археології АН УРСР 1938 переданий до складу АН УРСР. Відтоді діяв як наук.-допоміжна установа, структурно був підпорядк. Інституту археології АН УРСР. 1990 отримав статус окремої наук. установи у Відділ. історії, філософії та права АН УРСР, від 2002 — національний. До складу заповідника входять: городище антич. м. Ольвія (30 га), некрополь (235,7 га), о-в Березань (23,6 га). На тер. заповідника розташ. 2 музеї. Музей кераміки знаходиться у приміщенні світл. телеграфу, збуд. на поч. 19 ст. Він містить колекцію керам. виробів з розкопок антич. міста та його некрополя (594 од. зберігання). Серед експонатів — глиняний чорно- і червонолаковий та сіроглиняний кухон. посуд, велика кількість амфор. тари місц. й імпорт. виробництва з центрів антич. грец. світу, теракотові статуетки, фрагменти глиняних водопровід. труб, зразки ольвій. монет, ливарні форми для прикрас, масляні світильники. Також на тер. заповідника розміщений музей-лапідарій (музей кам’яних виробів). У закритому павільйоні представлено колекції виробів з каменю, присвяч. с. госп-ву, буд-ву, ремеслам, поховал. обрядам (313 од. зберігання); на 3-х відкритих майданчиках — кам’яні надгробки з некрополя, буд. елементи, ступи, човнові якорі та кнехти (338 од. зберігання). У 2-х антич. склепах під курганами збереглися глибокі поховал. камери. Розкопки антич. міста Ольвія є музеєм під відкритим небом, тому вся тер. городища доступна для відвідування. Це залишки підвал. приміщень антич. будинків, храмів, торг. площі, вівтарів, гімназії (школи), дикастерії (суду), римської казарми, систем водопроводу та каналізації; Велика Стоя (місце засідання Нар. зборів); оборонні споруди грец. і римського періодів, діючі античні джерела. 2016 у заповіднику створ. наук. відділ археології Нижнього Побужжя та поновлено дослідж. Ольвій. хори (антич. сільс. поселень навколо міста). Системат. розкопки Ольвії розпочав на поч. 20 ст. Б. Фармаковський, який відкрив осн. ділянки, некрополь, встановив кордони міста; від 1928 ними керувала Вчена рада Ольвій. експедиції (М. Болтенко, Ф. Камінський, І. Мєщанінов). Нове відродження системат. дослідж. Ольвії від 1936 пов’язане з іменами послідовників Б. Фармаковського — Л. Славіна, А. Карасьова, Е. Леві. Саме Л. Славін (очолював заповідник у 1938–71) здійснив розкопки широких площ житл. кварталів масової забудови в різних частинах Ольвії, захисних споруд і гончар. майстерень у Нижньому місті, центр. частині римської цитаделі, некрополя і передмістя Ольвії, поселень Ольвій. хори. Після його смерті розпочався сучас. етап дослідж. Ольвії силами практично тільки Ольвій. експедиції Інституту археології НАНУ (А. Бураков, Г. Русяєва, С. Буйських, В. Отрешко та ін.), яку 1972–94 очолював С. Крижицький, 1995–2010 — В. Крапивіна, від 2011 — А. Буйських. Крім розкопок на суші 1971–77 проведено цикл гідроархеол. дослідж. у затопленій частині Нижнього міста. Осн. напрями наук. діяльності співроб. заповідника: музейно-облік. дослідж., каталогізація фонд. колекцій, паспортизація рухомих і нерухомих антич. об’єктів, комплектування музей. зібрань та їхня наук. атрибуція, розроблення наук. основ музеєфікації. Від 2014 заповідник є співорганізатором міжнар. наук. конф. «Ольвійський форум» пам’яті В. Крапивіної (під патронатом благодій. фонду «Ольвійський меценат»); 2020 започаткував проведення муз. івенту на о-ві Березань з метою його популяризації. В. о. дир. — С. Шеін (від 2017).