Осадчук Роман Петрович

Визначення і загальна характеристика

ОСАДЧУ́К Роман Петрович (22. 05. 1967, Одеса) — пере­кладач, літературо­знавець, пере­кладо­знавець. Син П. Осадчука. Кандидат філологічних наук (1993). Член НСПУ (2015). Премія ім. Г. Сковороди (2004). Закін. факультет романо-герман. філології Київ. університету (1989) та Ін­ститут бібліотеч. та інформ. наук Гумбольд. університету (Берлін, 2004) зі ступ. магістра. 1994–97 — викладач кафедри пере­кладу роман. мов Київ. університету; 1997–2007 працював у книгарнях Кельна і Ляйпциґа (Німеч­чина); 2007–09 — науковий спів­робітник, завідувач від­ділу франц. літ-ри Держ. б-ки в Берліні; від 2009 — вільний пере­кладач. Дебютував 1989 добіркою пере­кладів з франц. мови поезій І. Брус­сара у квартальнику «Поезія» (К., 1989, № 2). Від поч. 1990-х рр. — публікації поет. пере­кладів у київ. ж. «Всесвіт» і «Світо-вид». Пере­кладає з франц., нім., англ., іспан., італ. та ін. мов. З франц. пере­клав твори Б. Віана («Ви­брані твори», 1996), А. Камю («Ви­брані твори» у 3-х т., 1996–97), К. Сімона («Ви­брані твори», 2002), М. Дюрас («Коханець», 2009), Л.-Ф. Селіна («Смерть у кредит», 2015); з нім. — Т. Манна («Зачарована гора», 2009; «Сповідь авантюриста Фелікса Круля», 2011), Е. Юнґера («Скляні бджоли», 2017), А. Дебліна («Берлін Александерплац», 2019), В.-Ґ. Зебальда («Аустерліц», 2020; «Кільця Сатурна», 2021; усі — Київ) та ін. Серед поет. пере­кладів з франц. мови — поезії Р. Шара («Слово-архіпелаг», 1994), Ж. Ґрака («На вига­даних струнах повітря» // «Світо-вид», 1997, вип. 1–2), Ш. Бодлера («Паризький сплін», 2017), окремі вірші І. Брус­сара, А. Рембо, А. Бертрана, П. Валері, Ф. Пон­жа; з нім. — поезії Г.-К. Артмана, А. Еренштайна (у зб. «Двадцять ав­стрійських поетів ХХ сторіч­чя» (1997; усі — Київ), з іспан. — пое­зії О. Паса («Внутрішня зірка» // «Курʼєр Кривбасу», 2000, жовтень), з італ. — окремі поезії Е. Монтале, з англ. — В. Вордсворта, В. Вітмена, Дж. Доуленда, Г. Лавкрафта, з япон. — Такаші Аріми. Пере­кладав також праці з філософії та психології таких авторів, як Ґ. Ге­ґель («Основи філософії права», 2000), К. Ясперс («Психологія світо­глядів», 2009), А. Берґсон («Творча еволюція», 2010), В. Беньямін («Париж, столиця XIX столі­т­тя» та «Париж епохи Другої імперії в Бодлера», 2017), З. Фройд («Історії хвороб. Дора. Шребер. Чоловік-щур», 2019; усі — Київ). Автор літературозн. статей про Р. Шара, К. Сімона, Т. Манна, Л.-Ф. Селіна, А. Берґсона, В.-Ґ. Зебальда та ін.

Літ.: Швед П. Роман Осадчук: «Щороку я від­криваю для себе нові імена» // Укр. літ. газ. 2020, 6 листоп.

П. П. Швед

Завантажити статтю