Клименко Віктор Іванович
КЛИМЕ́НКО Віктор Іванович (01. 05. 1932, х. Веселий, нині с. Веселе Великоновосілків. р-ну Донец. обл. — 17. 05. 2022, Черкаси) — живописець і графік. Чоловік Ніни, батько Ганни та Ксенії Клименків. Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член НСХУ (1982). Закін. Київський художній інститут (1964; викл. В. Костецький, В. Пузирков, О. Сиротенко). Працював 1964–98 художником Дніпроп. студії телебачення та Черкас. худож.-вироб. комбінату; на творчій роботі; 2002–15 — професор кафедри образотвор. та декор. мистецтва Черкас. університету. Пров. тема творчості — Визв. війна під проводом Б. Хмельницького. Автор істор. багатофігур. композицій, портретів істор. діячів. Створені ним реаліст. образи завдяки глибинності змісту і монументальності мови набувають символічності. Учасник всеукраїнських та міжнародних художніх виставок від 1961. Персон. — у Черкасах (1982, 1984, 1988, 1992, 1997, 2002, 2007), Києві (1986, 1995–96, 2001, 2005, 2007), Каневі (1991, 1997) м. Камʼянка (1997, 2008) та Чигирин (1999; усі — Черкас. обл.). Окремі полотна зберігаються у Черкас., Уман. краєзнав. музеях, Корсунь-Шевченків. істор.-культур. заповіднику (Черкас. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «День Перемоги» (1969), «Максим Кривоніс» (1972; 1987), «Батьківщина в небезпеці. 1941 рік», «Великий Букрин» (обидва — 1975), «Журба», «Б. Хмельницький у Черкаському замку» (обидва — 1976), «Чумаки» (1978), «Березень» (1980), «Батьківщина-мати», «Р. Кириченко» (обидва — 1982), «Історик П. Соса» (1983), «На пагорбі Слави», «Форсування Дніпра», «В. Симоненко» (усі — 1985), «Дорога до храму» (1986), «На шляхах століть» (1992), «С. Неживий у Каневі», «Гайдамаки» (обидва — 1993), «Хата в місячну ніч» (1994), «Б. Хмельницький», «Іван Сірко. Чорна долина» (обидва — 1995), «В. Нечепа» (1996), «Битва під Корсунем» (1998), «Ксенія», «Ранок» (обидва — 1999), «Д. Нарбут» (2000), «Святий вечір» (2001), «Н. Махно. Земля і воля» (2002), «Ой на горі та й женці жнуть», «Татари гонять ясир» (обидва — 2009); графіка — «Чумацька пісня» (1978), «Дружина» (1981), «Антоніна Іванівна» (1992).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
