КОСТЕ́ЦЬКИЙ Володимир Микола­йович (28. 08(10. 09). 1905, с. Холми, нині смт Корюків. р-ну Черніг. обл. — 26. 05. 1968, Київ) — живо­писець і педагог. Син Миколи, батько Олександра Костецьких, чоловік Г. Новохрещенової. Член-кореспондент АМ СРСР (1967). Нар. худож­ник УРСР (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Мистецтву навч. в А. Лазарчука, закін. Київ. худож. ін­ститут (1928; викл. М. Бойчук, Ф. Кричевський, В. Пальмов). Працював 1928–32 худож­ником Київ. кінофабрики; від 1937 — у Київ. худож. ін­ституті: від 1947 — проф. Твор. шлях роз­почав малюнками, при­свяч. шахтарям і металургам Донбасу (1920-і рр.). Під час 2-ї світової вій­ни створив низку пла­катів і листівок на актуал. тематику, виконав чимало порт­рет. ма­люнків бійців та офіцерів, зама­льовок сцен із побуту фронтови­ків. Осн. жанри — темат. картина, порт­рет, натюрморт. У 1930-і та повоєн­ні роки зробив знач. вне­сок у роз­виток темат. картини в Україні. Утверджуючи осн. прин­ципи соцреалізму, висловлював заг.-люд. цін­ності. Його творам «Допит во­рога» (1937), «Т. Шевченко на зас­лан­ні. Після муштри» (1939), «По­верне­н­ня» (1947), «Роз­відники» (1950), «Вруче­н­ня партійного квитка на фронті» (1960) властиві глибокий психо­логізм обра­зів, композиц. завер­шеність, ба­гатий нюансами тонал. живопис, вдале викори­ста­н­ня світлотіні. Значне місце у творчості К. за­ймають портре­ти («Поет-парти­зан П. Воронь­ко», 1945; «Худож­ник В. Юзе­фо­вич», 1946; «Скульп­тор М. Лисенко», «С. Ковпак», «Режисер В. Гак­кебуш», усі — 1947; «Молодий металург», 1956; «Доч­ка», 1964), у яких виразно пере­­­дано індивід. особливості зовнішності і характеру. Майсте­рно виконав чимало натюрмор­тів («Натюрморт», 1946; «Осін­ні квіти», 1962; «Квіти», 1964). Учас­ник респ., всесоюз. та зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1927. Окремі полотна зберігаються в НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Сімфероп. ХМ, Музеї Нац. академії образотвор. мистецтва та архітектури, ДТГ (Москва). Серед учнів — В. Ба­бенцов, Т. Голембієвська, В. За­башта, П. Скрябін, А. Ткач, І. Тюха.