Особливі відділи

ОСОБЛИ́ВІ ВІ́ДДІЛИ  — структури контррозвідувального захисту збройних сил та інших військових формувань радянсь­ких органів державної безпеки у 1918–91. У квітні 1918 президія Всерос. надзвич. комісії (див. ВЧК–ОГПУ) передала спецслужбі функції військ. контррозвідки. Згідно з рішенням Бюро ЦК РКП(б) від 19 грудня 1918 створ. єдиний орган військ. контррозвідки Червоної армії і флоту — О. в. при ВЧК. У 1918 і до весни 1919 органи військ. контррозвідки були представлені на території України О. в. ВЧК, що діяли при з’єднаннях і частинах Червоної армії та 1-ї Укр. Червоної армії на підставі угоди між урядами Рад. Росії та України. Президія ВЧК 9 березня 1919 організувала О. в. ВУЧК (див. ВУЧК–ДПУ). У липні 1922 О. в. остаточно набули статусу органу контррозвідув. забезпечення військ. формувань. Зі створенням 1923 ОГПУ СРСР О. в. Харків. військ. округу підпорядк. О. в. ГПУ УСРР, О. в. Київ. військ. округу — О. в. Повноваж. представництва ГПУ УСРР на Правобереж. Україні. У 1920–30-х рр. О. в. неодноразово зазнавали організац. трансформацій, зокрема 1934 функції спец. служби передано до Гол. упр. держ. безпеки (ГУДБ) НКВС СРСР. Наказом нар. комісара оборони СРСР від 17 травня 1935 на базі Укр. військ. округу створ. Київ. і Харків. військ. округи, що мали власні О. в. 1938–39 організац.-функціонал. побудова органів військ. контррозвідки остаточно наблизилася до структури Червоної армії та флоту. У лютому 1941 О. в. ГУДБ НКВС перетворено на 3-й відділ НКВС із функціями оператив. забезпечення прикордон. і внутр. військ НКВС, завдання ж контррозвідув. захисту ЗС покладено на 3-є Упр. Наркомату оборони і Наркомату ВМФ СРСР. 17 липня 1941 створ. Упр. О. в. НКВС, О. в. запроваджено при штабах фронтів, об’єднань і з’єд­нань ЗС. Структуру упр. О. в. розбудовували за об’єктовою ознакою, вона включала 12 відділів, зокрема 1-й обслуговував Ген­штаб Червоної армії, 2-й — ВПС, 9-й — ВМФ, 4-й керував агентурно-оператив. роботою по родах військ, 10-й — контррозвідув. роботою О. в. фронтів, 12-й — агентурно-оператив. роботою у заг.-військ. з’єднаннях. До О. в. Пд.-Зх. фронту в Україні входили оперативні відділ. із контррозвідув. обслуговування: штабу фронту, штабу командувача авіацією фронту та авіац. частин, бронетанк., артилер., інж. і хім. частин, тилової системи та мед. закладів, зафронт. роботи, боротьби з дезертирством. Постановою РНК СРСР від 19 квітня 1943 Упр. О. в. НКВС СРСР реорганізовано у Гол. упр. контррозвідки СМЕРШ («Смерть шпигунам!») Наркомату оборони СРСР. Встановлено вертикаль органів військ. контррозвідки: упр. СМЕРШ на фронтах, відділи — в арміях, корпусах, дивізіях, бригадах, гарнізонах, укріплених р-нах, установах Наркомату оборони СРСР тощо. У центр. апараті СМЕРШу діяли функціонал. відділи: контррозвідув. роботи у Наркоматі оборони СРСР, роботи серед військовополонених, перевірки рад. вояків, які побували у полоні, боротьби з нім. агентурою, закинутою в тил Червоної армії, візуал. спостереження та арештів, шифрувал. роботи, оператив. обліку тощо. На СМЕРШ покладено завдання боротьби зі шпигун., диверсій., терорист. і підривною діяльністю іноз. розвідок у частинах і з’єднаннях Червоної армії, боротьби зі зрадництвом і зрадою Вітчизні, фільтрації та перевірки військовослужбовців й ін. осіб, які перебували в полоні та оточенні.

Типова структура Упр. СМЕРШу фронту від квітня 1943 (338 штатних од.) мала відділи: з агентурно-оператив. роботи по штабу та управлін. органам фронту, із зафронт. роботи, боротьби з агентами-парашутистами противника, військовополоненими, фільтрації, керівництва роботою ін. органів СМЕРШу на фронті, протидії розвідці противника, дезертирству; слідства, оператив. обліку тощо. Лише від травня 1943 до червня 1944 військ. контррозвідники 1-го, 2-го і 3-го Укр. фронтів виявили і знешкодили 622 співроб. і агенти ворожих спецслужб, перевербували 52 агенти, самі запровадили у середовищі противника 289 оператив. джерел. Загалом під час 2-ї світової вій­ни органами рад. контррозвідки на укр. землях затримано 7849 агентів спецслужб противника, зокрема 6951 — нім., 791 — румун., 20 — угор. розвідок, з них 175 — завербованих у довоєн. період. Органи СМЕРШу розгортали розвідув. діяльність за лінією фронту. Лише контррозвідники 4-го Укр. фронту 1943–44 вивели у тил противника 100 агентів. Вищим проявом контррозвідув. мистецтва стали оперативні ігри з нім. розвід­органами для дезінформації противника, виводу у свій тил і захоплення нових розвідгруп. В окремі періоди вій­ни територ. органи та військ. контррозвідка вели одночасно до 70-ти оператив. ігор для просування стратег. дезінформації в інтересах Верхов. командування Червоної армії. «Агентурні» радіостанції «Тризуб» (Житомир), «Шапка-невидимка» та «Антена» (Львів) діяли від імені груп з перевербов. нім. розвідників і радистів. Їхня діяльність мала серйозне значення для забезпечення успіху Корсунь-Шевченківської операції, Львівсько-Сандомирської наступальної операції та, особливо, Яссько-Кишинівсь­кої наступальної операції. З поч. вій­ни і до березня 1944 загинуло 3725, зникло безвісти 3092, було поранено 3520 співроб. О. в. НКВС і СМЕРШу. Наказом НКВС СРСР від 15 травня 1943 6-й відділ Упр. О. в. НКВС СРСР реорганізовано у відділ контррозвідки НКВС СМЕРШ (агентурно-оперативна робота по центр. упр. військ НКВС СРСР, військах охорони тилу фронтів, Прикордон. і Внутр. військах, військах НКВС з охорони залізниць, пром. об’єктів, у конвой. військах). 25 серпня 1944 сформовано відділ контррозвідки НКВС СМЕРШ Прикордон. військ НКВС Прикарп. округу. 1946 органи військ. контррозвідки повернули до відомства держ. безпеки як 3-є Гол. упр. Міністерства держ. безпеки СРСР. Зі створенням КДБ при РМ СРСР 1954 функції військ. контррозвідки передано його 3-му Гол. упр. На тер. УРСР діяли О. в. КДБ при РМ СРСР по Гол. командуванню Пд.-Зх. напрямку, Київ., Прикарп. й Одес. військ. округах, їх з’єднаннях і частинах, по Чорномор. флоту, по 43-й армії Ракет. військ стратег. призначення. До 1991 мережа О. в. в УРСР охоплювала 3 заг.-військ., 2 танк. армії (понад 20 танк. і мотострілец. дивізій), 4 повітр. армії, окрему армію ППО, 2 окремі корпуси, кілька повітрянодесант. і десантно-штурмових з’єднань тощо. 1983 ЦК КПРС ухвалив рішення про організацію Упр. «В» КДБ СРСР для контррозвідув. забезпечення органів МВС та Упр. О. в. по Внутр. військах МВС СРСР. На тер. УРСР і Молдав. РСР створ. Упр. О. в. по Внутр. військах на їхніх територіях. Існував О. в. КДБ СРСР по Зх. прикордон. округу, контррозвідув. захисту військ округу, об’єктів 16-го Упр. КДБ та спец. уряд. об’єктів у Криму. Кадри військ. контррозвідників для О. в. готували ВШ КДБ СРСР ім. Ф. Дзержинського (від 1962, Москва) та 311-а школа КДБ (від 1974 — Вищі курси КДБ СРСР, м. Новосибірськ, РФ). Під час афган. вій­ни органи військ. контррозвідки виявили 62 агенти іноз. спецслужб, 915 агентів іслам. зброй. формувань, повернули з полону майже 60 рад. військовослужбовців. Для забезпечення 40-тисяч. угруповання військ, задіяного у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1986 організовано оператив. штаб із 70-ти генералів і офіцерів військ. контррозвідки.

Із відновленням незалежності України 1991 з метою контррозвідув. захисту, протидії розвідув.-підривним спрямуванням зарубіж. спецслужб і підтримки боєздатності та правопорядку у військах, Указом Президента України від 18 грудня 1991 О. в. КДБ СРСР в Україні підпорядковано Упр. військ. контррозвідки Служби нац. безпеки України. 27 грудня того ж року затв. штат Гол. упр. контррозвідки Служби нац. безпеки України, до складу якого входило 3-є Упр. (військ. контррозвідка). Центр. апарат військ. контррозвідки на той час складався із підрозділів з контррозвідув. забезпечення МО, Нац. гвардії України, Комітету уряд. зв’язку, Респ. штабу цивіл. оборони, Держ. комітету в справах держ. кордону; з інформ. забезпечення, аналізу, стратег. та оператив. планування; зі здійснення оператив. заходів із розроблення і припинення проведення розвідув.-підривної діяльності на військ. об’єктах тощо. 1992 створ. окреме Гол. упр. військ. контррозвідки СБУ, 2005 на його базі — Упр. військ. контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ. Указом Президента України від 27 листопада 2001 визначено осн. завдання органів військ. контррозвідки: виявлення та припинення розвідув. спрямувань іноз. спецслужб і організацій до ЗС та ін. військ. формувань України; оперативне супроводження реформування і розвитку ЗС та ін. військ. формувань України, їх бойової та мобілізац. готовності; дотримання міжнар. зобов’язань у сфері роззброєння, скорочення та реалізації надлишків озброєнь; оперативне забезпечення надійного зберігання військ. засобів ураження; дотримання вимог екол. безпеки, протидиверсій. захисту військ. об’єктів; попередження та локалізація можливих терорист. проявів із застосуванням штатної військ. техніки та засобів ураження; запобігання спробам втягування особового складу військ у політ. боротьбу, проявам найманства і міжконфесій. протистояння; контррозвідув. захист екон. і наук.-тех. потенціалу у військ. сфері; попередження, виявлення та припинення проявів корупції у ЗС; інформ. забезпечення органів держ. влади в інтересах роз­в’язання проблем оборони, реформування і розвитку ЗС та ін. військ. формувань України. Після низки реорганізацій 2020 створ. Департамент військ. контррозвідки, структуру якого склали 9 територ.-функціонал. управлінь. 2014–21 завдяки його діяльності проведено 13 демаршів представникам іноз. держав, достроково припинено акредитацію 4-х дипломатів, видворено з України 77 іноземців, припинено 286 випадків збору іноземцями військ. інформації, зірвано понад 80 спроб іноз. спецслужб завербувати громадян України. Знешкоджено 6 диверсійно-терорист. груп, що готували теракти і диверсії на військ. і цивіл. об’єктах, за матеріалами щодо вчинення злочинів терорист. спрямованості засудж. бл. 150 осіб. Припинено майже 2000 спроб незакон. обігу озброєння, вилучено 81 протитанк. ракет. комплекс і переносний зенітно-ракет. комплекс, 1000 гранатометів, 2700 одиниць стрілец. зброї, 6,7 т вибухівки тощо. По лінії протидії корупції викрито майже 200 зловмисників, затримано 110 хабарників, 39 осіб засуджено. Одним із провід. напрямів опера­тивно-служб. діяльності військ. контррозвідки стало забезпечення безпеки миротворчих контингентів. 1992–2011 понад 200 співроб. військ. контррозвідки взяли участь у міжнар. миротвор. операціях у складі 11-ти міжнар. місій на тер. 8-ми країн світу (зокрема у регіонах дії радикально-терорист. угруповань Хезболла, Аль-Каїда, Талібан), відвернули десятки терактів проти миротворців.

Рекомендована література

1. Венедиктов Б. Н. Очерк из истории Особых отделов ВЧК–ОГПУ (1918–1925). Москва, 1960;
   Google Scholar Internet
2. Советская военная контрразведка: Сб. док. Вып. 1–3. Мос­ква, 1978;
   Google Scholar Internet
3. Советские органы государственной безопасности в Великой Отечественной войне: Сб. док. и мат. Т. 1–5. Москва, 1985–88;
   Google Scholar Internet
4. Коровин В. В. История отечественных органов безопасности. Москва, 1998;
   Google Scholar Internet
5. Божко О. Особливі відділи в системі органів державної безпеки 1918–1946 рр. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2000. № 2/4;
   Google Scholar Internet
6. 2001. № 2;
   Google Scholar Internet
7. Пилипчук В. Г. Військова контррозвідка: організаційно-правове забезпечення її становлення в УРСР (1917–1922 рр.). К., 2002;
   Google Scholar Internet
8. Военная контрразведка (1918–2003). Москва, 2003;
   Google Scholar Internet
9. Вєдєнєєв Д. В. Діяльність органів та військ державної безпеки в Україні в період Другої світової вій­ни (1939–1945 рр.). К., 2011;
   Google Scholar Internet
10. Вєдєнєєв Д. В., Лисенко О. Є. Протидія радянських спецслужб німецькій розвідці й контррозвідці на території України в 1941–1944 рр. // УІЖ. 2015. № 1;
    Google Scholar Internet
11. Вєдєнєєв Д. В. Організаційно-функціональний устрій органів контррозвідувального захисту Діючої армії під час визволення України від нацистських окупантів (1943–1944 рр.) // Сторінки історії. 2019. № 48;
    Google Scholar Internet
12. Військова контррозвідка Служби безпеки України. Становлення, досвід, пріоритети діяльності. К., 2021.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю