Остапенко-Білаш Лариса Іванівна

ОСТА́ПЕНКО-БІЛА́Ш Лариса Іванівна (01. 01. 1935, м. Бориспіль Київської обл. — 10. 08. 2010, Київ) — співачка (мецо-сопрано), педагог, радіоведуча. Дружина О. Білаша. Народна артистка Української РСР (1982). Лауреатка Республіканського конкурсу ім. М. Лисенка (Київ, 1962, 1-а премія), Всесоюзного конкурсу вокалістів ім. М. Мусоргського (Москва, 1964, 2-а премія). Закінчила Київську консерваторію (1958; кл. М. Снаги-Паторжинської) та аспірантуру при ній (1962). У 1965–95 — солістка Київської філармонії. Від 1989 — викладач, від 1995 — доцент сольного співу Національної музичної академії України (Київ). Серед учнів — Л. Дубовик, Н. Левіна, Л. Гавриленко. У репертуарі — твори українських, російських та західних композиторів (В. Косенка, Ю. Мейтуса, О. Білаша, М. Мусоргського, П. Чайковського та ін.), народні пісні. О.-Б. — перша виконавиця творів О. Білаша та багатьох інших українських композиторів. Брала участь у декадах українського мистецтва в Москві та інших республіках Радянського Союзу, авторських концертах О. Білаша, на сценах Канади, Польщі, Росії. Виступала із сольними програмами та у вокальних дуетах з І. Паторжинським, Л. Кнорозок, А. Мокренком. Володіла потужним голосом насиченого, оксамитового тембру, виконання вирізнялося особливою проникливістю. Мала численні записи у фондах Національної радіокомпанії України та на компакт-дисках. У 1980–90-х роках на Українському радіо вела разом із М. Кондратюком передачу «Україно — пісне моя».

Рекомендована література

1. Мороз Н. Співає Лариса Остапенко // Музика. 1980. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Гнидь Б. Виконавські школи України. К., 2002;
   Google Scholar Internet
3. Творчий вечір Лариси Остапенко-Білаш // Урядовий кур’єр. 2005, 29 листоп.;
   Google Scholar Internet
4. Зінченко Н. Лариса Остапенко-Білаш // Хрещатик. 2005, 7 груд.;
   Google Scholar Internet
5. Антонюк В. Пам’яті народної артистки України Лариси Остапенко // ЛУ. 2010, 16 верес.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю